Знайомі показали відео, в якому російські діти разом із товстим дядьком співають, славлячи Путіна, на мотив маршу німецького "Гітлерюгенду". І знаєте, що я з цього подумав? Що у нас цілком могло бути те ж саме.
Знайомі показали відео, в якому російські діти разом із товстим дядьком співають, славлячи Путіна, на мотив маршу німецького "Гітлерюгенду". І знаєте, що я з цього подумав? Що у нас цілком могло бути те ж саме. Якби історія не зробила чверть століття тому несподіваний зигзаг, якби рух за свободу східноєвропейських та прибалтійських народів не зачепив Україну, у нас тепер співали б те ж саме, лише українською мовою і більш талановито. Бо ж я добре пам'ятаю, як сумлінні вчительки розповідали нам малим казки про "дєдушку Лєніна", а українських віршів та пісень "на славу Лєніна та партії" були сотні, якщо не тисячі. Батьки ж розповідали про такі самі українські пісні та вірші про "великого Сталіна". Нам пощастило вирватися з імперії. І ті, хто за інших умов співав би сьогодні пісні про "великого Путіна", займаються у нас прославлянням інших персонажів. Нехай собі, не пропадати ж талантам. Бо талант не лише у тому, щоб написати чи заспівати, а у тому, щоб на цьому добре заробити. Та чи все можливе роблять наші таланти у цей нелегкий для України час? Чи допомагають вони своїми здібностями справжній політичній конкуренції? Як на мене, то не дуже. Усі якось в одну дудку дудять. Нецікаво. Кудись зникли вчорашні "регіонали" та "комуністи". Не усі ж вони втекли до Росії. Розумію, що за це тепер не похвалять. А як же переконання? Ви не пам'ятаєте часом, скільки рік тому було у нас в місті та області членів "партії регіонів"? Гадаю, що не одна тисяча. І комуністів теж було чимало. Переконаних, тих, що за ідею. І де вони всі? Ну хоча б один встав і захистив свою учорашню партію. Де знайти хоча б мацюпусінького "регіонала" чи "комуніста", який би щось сказав на захист своїх переконань? Тих, кого позаписували у кандидати від комуністів та "опозиційного блоку", не пропонувати. Їх ніхто не знав, не знає і не буде знати. Ну попросили людей це зробити чи, може, заплатили, не знаю. Але не чути, щоб вони проводили зустрічі з людьми, брали участь у дебатах, публікувалися у пресі чи виступали по телебаченню. Гроші ж у їхніх спонсорів є, і чимало. Чому б не потратитись трохи заради ідеї? Добре, коли у Києві чи деінде не дають, то могли б і своїми заплатити. Ми ж знаємо, якими "успішними бізнесменами" були ще рік тому всі наші керівні "регіонали". Нехай би віддали дещицю чесно заробленого на підтримку тих, хто дав їм це все заробити. Не дадуть, не виступлять, не підуть. Тому що звикли не платити, а отримувати. Ті, що колись натхненно славили у нас "партію і Лєніна", теж робили це не задарма. Ніхто з них не співав цього вдома чи ще десь просто так. Лише за гроші. Оце дивлюсь на нинішню виборчу кампанію і дивуюсь — чому все так нудно і не талановито? Чи то ідеї не надихають, чи то платять мало? А може, вони просто очікують, що прийде, як колись, до влади хтось один і надовго? Прийде той, про якого можна буде так само довго і вигідно співати, як співають тепер у Росії про Путіна. Гадаю, що не лише наші митці потай цього чекають. Того ж самого очікують і тисячі чиновників, які воліли б мати над собою надійного "вождя" на зразок російського. Та не виходить у нас із "вождями". Замість "вождів" у нас чомусь з'являються "пахани". А мати справу з "паханом" хоч і вигідно, але ненадійно, а часом і небезпечно. І наші про це знають. Тому й мовчать. Залишається слухати про Путіна.
