Головне запитання, яке цікавило більшість неформальних шанувальників рок-музики перед уже другим у Рівному концертом легендарного гурту «Гражданская оборона» — чи перетвориться цей виступ на хаотичне поєднання гітарного ревіння та п’яного мукання лідера команди Єгора Лєтова, як це було першого разу. У 2003 році соліст гурту навіть не зміг завершити свій концерт, ледь не на «своїх чотирьох» залишивши сцену, що викликало різні оцінки. Перед вівторковим концертом глядачі вже почали перешіптуватись — «Лєтов уже ледь ходить», тому підозри про повторення варіанту 2003 року існували. Але... У житті музиканта багато змінилось, він принципово перестав виходити на сцену п’яним, «завів» директора колективу, записав новий альбом «Зачем снятся сны», презентацією якого й був останній концерт. Хоча, мабуть, жоден глядач не прийшов у зал, щоб почути щось нове, всі хотіли того, через що Лєтова багато років вперто називають легендарним...
Прогнозовано повним зал Палацу культури «Текстильник» не був — квитки, вартістю від 45 до 100 гривень для вічно безгрошових рокерів, могли видатись непосильними. На вході охорона МЖК ретельно обшукує кожного присутнього, вилучаючи пляшки зі спиртним, кишенькові ножі та інші гострі предмети, допомагаючи організаторам затримати початок концерту на 1,5 (!) години. На розігріві — гурт з Корця «Вовчі ягоди» — потужний пост-панк, доволі підходящий для концертного контингенту. Без зайвого пафосу та оголошення після них на сцену нормально сам (!) виходить Лєтов і троє інших музикантів. Виходять, щоб всіх здивувати — майже півтори години потужного і добре знайомого глядачам «драйву» (на традиційно недосконалому звуці), хоч у репертуарі багато нових речей. Лєтов лише трохи «напідпитку», хоча, як жартують, це вже прогрес. Соліст лише після кожної пісні запитує у гітариста, що далі грати. Через півгодини після початку нижній ярус партеру ввесь на ногах, біля виходів пройти вже неможливо — починаються «дикі» танці. Фінал яскравий і передбачуваний — «Всё идёт по плану» «на біс», масова істерія з цього приводу, вигуки, оплески й задоволені обличчя глядачів. Черговий сеанс ностальгії відбувся вдало.
