“Справжня сила – не в тому, щоб ніколи не падати, а в тому, щоб щоразу підніматися сильнішою”, – переконана Наталія. Ще три роки тому вона долучилася до захисту країни. Тоді їй було 20 років. Тепер про неї кажуть: “Одна з найвідповідальніших і найбільш організованих людей нашої бригади!”.
Лейтенант Наталія нині служить на посаді начальниці відділення логістики штабу 5 Окремої важкої механізованої бригади ОК “Захід” Сухопутних військ ЗСУ. Її позивний - “Фенікс”.
- Думаю, він точно відображає мій шлях. Як цей міфічний птах, я знаю, що після падіння завжди можна піднятися ще сильнішою. Насправді: кожне випробування повинне робити нас витривалішими, а справжня сила – у здатності відроджуватися, йти вперед і боротися до кінця, - говорить Наталія.
У травні 2022 року вона усвідомлено та добровільно стала на захист своєї країни. Чим був викликаний такий вибір і чому так мало цивільних медиків стають військовими?
- У багатьох людей є страх: і за власне життя, і просто щось кардинально змінювати. Мені також було непросто зважитися на такий крок. Хоча, простіше ніж багатьом іншим: мій чоловік – кадровий військовослужбовець, тому специфіка армійської служби була зрозумілою. Для мене шлях у військо розпочався в медичному шпиталі, де я працювала старшою медичною сестрою палати інтенсивної терапії неврологічного відділення. Щодня бачила, як мої медсестри та санітарки невтомно й самовіддано працювали. Їхня відданість справі надихала мене. Понад два роки я працювала з пораненими, допомагала їм відновлюватися, підтримувала їх морально. Я бачила силу духу українських воїнів, їхню незламність, і розуміла – боротьба триває не тільки на полі бою, а й у кожній палаті, де вони відвойовують своє життя. Проте я відчувала, що можу зробити ще більше. І – піти на військову службу! Не скажу, що це рішення було простим. Але я просто перестала боятися. Маючи освіту медика і психолога, я розуміла важливість не лише лікування, а й підтримки бойового духу, роботи з психологічними травмами, адаптації до стресу. Тому здобула офіцерське звання та взяла на себе ще більшу відповідальність, - розповідає Наталія.
Приєдналася до тоді ще 5 ОТБр, служила на посаді заступниці командира роти з морально-психологічного забезпечення. Це, каже “Фенікс”, була важлива місія – працювати безпосередньо з військовими, допомагати їм долати труднощі, мотивувати та підтримувати в найважчі моменти. Згодом її призначили заступницею начальника штабу танкового батальйону, що стало новим викликом і вимагало глибших знань у військовому управлінні. Щоб бути ефективною, молода офіцерка читала спеціалізовану літературу, вивчала тактику та проходила навчання за кордоном, переймаючи досвід міжнародних колег. У серпні 2024 року її призначено на посаду начальниці відділення логістики штабу бригади.
- Логістика – це серце армії. На цій посаді я відповідаю за облік озброєння та військової техніки, переміщення особового складу, евакуацію техніки та організацію залізничних перевезень. Чітке планування та координація всіх процесів дозволяють підрозділам ефективно діяти в умовах бойових дій. Це величезна відповідальність, але я звикла до викликів і завжди шукаю рішення, навіть у найскладніших ситуаціях, - розповідає про деякі особливості військової служби.
Окрім основних обов’язків, лейтенант Наталія виконує ще й позаштатну роль радниці командира бригади з гендерної рівності:
- Це важлива місія – всі військовослужбовці, незалежно від статі, мають рівні права, можливості та повагу. В армії немає місця стереотипам, є лише професіоналізм і відданість спільній меті!
А чи просто військовослужбовицям в армійських колективах, які зазвичай складаються з чоловіків?
- Військову службу сприймаю як черговий виклик долі. І з чоловіками мені працювати доволі легко. Хоча, звичайно, дехто з жінок може висловити певні застереження, просто в нашій бригаді гендерна рівність забезпечена для всіх. Для мене ж головне в армії, щоб тут мені ніхто не заважав бути сильною!
Удома на Івано-Франківщині, Наталію чекають мама, тато і старший брат. Чоловік-військовий – в армії, служить в іншому військовому підрозділі. І на завершення – доволі приватне запитання до молодої заміжньої жінки: після Перемоги уже вирішили, як назвуть своїх дітей?
- Якщо буде дівчинка, то назвемо Вікторією. А якщо син, то право вибору імені дитини залишаємо за чоловіком Романом! – зізнається “Фенікс”.
Контакти 5 ОВМБр: рекрутинг – 063-708-46-92; гаряча лінія – 096-304-47-67.
Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій ОК “Захід” Сухопутних військ ЗСУ.
Фото відділення комунікацій 5 Окремої важкої механізованої бригади та з особистого архіву “Фенікса”.
