Український колектив «Mad Heads XL» — один з таких музичних гуртів, які ніби завжди «на слуху», але особливої популярності, особливо це помітно на сольних концертах, не мають. Але це не заважає їм їздити в концертні тури, хай навіть і клубами. Днями у рамках всеукраїнського туру «Позитив тур 2010» музиканти виступили у концерт-холі «Стадіо паб». Фронтмен колективу Вадим Красноокий каже, що головне у їхньому теперішньому вояжі — показати себе у маленьких містах.
— Ідея полягає в тому, щоб відвідати не лише обласні центри. Маленькі міста не є культурними центрами, але виступи там відбуваються з аншлагами. Ми чекаємо підтримки на місцях, ініціативи з боку організаторів. Ось у Рівному знайшлися люди, які захотіли бачити нас і запросили. Колишній рокабіл Красноокий запевняє, що питання фінансів для музикантів не є головним, зазначаючи, що безкоштовно вони не грають, оскільки є певні витрати на проведення концерту. — Кожен концерт — це маленький курйоз, — згадує лідер і вокаліст гурту. — Взимку ми їздили туром по Україні, який був розрахований на передвиборчу кампанію. Там ми дізналися про можливості людського організму в екстремальних умовах. Доводилося грітися і зсередини. Хоча на концертах не вживаю, але змушений був випивати по 50 грамів коньяку, бо ж грати неможливо — пальці замерзали на морозі. З усім справлялися, за винятком одного концерту... Того дня в Чернігові було дуже холодно, приблизно 18 градусів морозу. І навіть незважаючи на підігрів сцени, першими вийшли з ладу духові інструменти. Тромбон і труба замерзали по черзі. Настає момент, коли трубач має зіграти соло. Він красиво виходить на середину сцени — і просто не може зіграти. Його відразу виручає тромбоніст. Після того — соло у тромбоніста, але вже в нього замерзає інструмент. Тоді його рятував трубач. Трапляються ситуації з запізненням на концерти. Одного разу ми мали грати в містечку Орджонікідзе. В Україні є п’ять населених пунктів з такою назвою. Ми повинні були грати у тому, що у Запорізькій області. До того наш водій купив собі GPS... Ми так впевнено їдемо в це Орджонікідзе і раптом розуміємо, що знаходимося незрозуміло де... Виявляється, що електронна карта нас повела в Орджонікідзе, що на Дніпропетровщині. Однак навігатор нас туди завів, він же нас і врятував. Поверталися ми сільськими дорогами. Як не дивно, встигли, запізнившись на концерт лише на півгодини.
