Уролог Рівненської обласної лікарні Мирослав Семанів відомий на всю Рівненщину. У свій час він, очолюючи обласну лікарню, встановив рекорд як для працівника медичної сфери, вигравши 43 суди. Має купу нагород та відзнак від президентів усіх часів. А ще, наче магніт, притягує неймовірні випадки, пов’язані з його лікарською практикою. Каже, що за своє життя бачив стільки всього, що тепер його важко чимось здивувати.
Судовий рекордсмен
Мирослав Семанів стверджує, що до нього ніколи не позивалися його пацієнти за неякісно надану медичну допомогу. Проте лікар за своє життя судився аж 43 рази. І жодного разу не програв.
— Мені довелося судитися і з головами облдержадміністрації й облради, депутатами, управлінням охорони здоров’я та Міністерством охорони здоров’я, — розповів лікар. — І суди різні відвідувати — районний, міський, адміністративний, апеляційні суди Рівненської та Львівської областей. Та не можу сказати, що там хтось боявся прийняти рішення не в інтересах представників влади. І у Верховному Суді мої справи розглядали, а хто там про мене знає?!
Позивачі, за його словами, вимагали від нього компенсацію — до 50 тисяч гривень. Проте в результаті компенсацію виплачували вже йому.
Жінка, що тримає праску спиною
Мирослав Семанів, незважаючи на поважний вік, досі працює в обласній лікарні, має власний кабінет в корпусі гнійної хірургії. Одразу при зустрічі садовить поряд зі своїм столом і демонструє дивні фото — на них сфотографована спина жінки, до якої прилипли ножі, ложки та виделки.
— Унікальний випадок в моїй практиці, — каже п. Семанів. — На той час я був простим урологом, який, проте, пройшов уже і Крим, і Рим. В Алма-Аті отримав першу медичну освіту, після чого мене взяли до армії. Мою сім’ю переслідував КДБ, тож як рядового солдата мене «заперли» в центр пісків Каракум, де температура повітря досягала 40 градусів. Я мав би просто служити, проте на практиці займався лікуванням солдатів. Після служби в армії опинився в Рівненському тубдиспансері, тут і залишився. Згодом перейшов працювати до обласної лікарні.
За словами лікаря, він брався за складні випадки, тому здобув певну славу на Західній Україні. Це й спонукало жінку Волинської області з дивними здібностями звернутися до нього по консультацію.
— Ця жінка притягувала металеві речі, наче магніт, — стверджує уролог. — Я бачив таке вперше: ложки, виделки, навіть праску могла утримувати своєю спиною. Пояснити це як лікар я не міг. Нею тоді зацікавилися різноманітні телевізійні програми. До сих пір вона живе на Волині і час від часу консультується зі мною стосовно свого здоров’я.
Не Люда, а Людвіг
Цей випадок набув широкого резонансу в ЗМІ свого часу. Мирослав Семанів мав через нього великі проблеми, проте як лікар не міг відмовити людині, що потребувала його допомоги.
— У 1986 році до мене на консультацію прийшла дівчина, одягнена як хлопець, — пригадує п. Семанів. — Вона стверджувала, що хоче бути не Людою, а Людвігом. Коли її оглянув, зрозумів, чому: це була людина-гермафродит, що мала і жіночі, й чоловічі статеві органи. Такі люди народжуються з явними ознаками якоїсь конкретної статі, а вже в період статевого дозрівання верх беруть чи жіночі, чи чоловічі гормони. У неї верх почали брати чоловічі.
І тут уролог та хірург стикнувся з дилемою: операцій зі зміни статі ще тоді в УРСР ніхто не проводив. Більше того, до нього приїхала мати Людмили благати, щоб він нічого не робив, тому що вважала, що у «дочки» затьмарення розуму. Проте дівчина була у відчаї і заявила: або він зробить операцію, або вона повіситься.
— Процес перетворення Люди у Людвіга тривав два роки, — розповів Мирослав Семанів. — Я провів чотири великі операції та купу дрібних. Треба було позбутися усіх внутрішніх жіночих органів — матки та яєчників, згодом поправити груди. Найбільше намучився зі створенням основного чоловічого органа, формував його більше року. Витягнув із живота яєчка, поставив їх у потрібне місце, решту формував із навколишніх тканин.
Завдяки операції та спеціальним препаратам, запевняє п.Семанів, Людмила справді змогла перетворитися в Людвіга. Цей пацієнт поїхав шукати кращої долі в Санкт-Петербург. Там одружився і навіть одного разу разом з дружиною провідав свого лікаря, щоб розповісти, що в нього все добре склалося.
Медсестра стала рятівницею і героїнею
— Через півтора року після того, як я очолив обласну лікарню, до мене звернулися медсестри нашого закладу, — пригадує лікар. — Попросили, щоб допоміг у лікуванні їхньої колеги. Почувши її історію, я зрозумів, що не можу сидіти склавши руки. Ставши свідком пожежі в будинку в своєму селі, ця героїчна жінка кинулася рятувати людей з палаючої хати і таки врятувала їх. Проте сама отримала дуже складне отруєння димом, від якого лікувалася ось уже шостий місяць.
Мирослав Семанів написав листа тодішньому президенту Віктору Ющенку з описом цього випадку. І відповідь не забарилася. Медсестрі присвоїли звання героїні, вручили відзнаку «Гордість країни». Хоча жінка отримала інвалідність, роботи не втратила і продовжує допомагати людям як медсестра.
Історія музейного експонату — термометра
Як відомо, в обласній лікарні відкрився унікальний музей, в якому експонуються предмети, що їх коли-небудь лікарі закладу витягували з тіл своїх пацієнтів. Серед них зовсім невеличкий експонат — ртутний термометр. Проте цінний не він, а пов’язана з ним історія.
— До мого кабінету прийшла жінка і попросила прийняти її без медсестри, — каже п. Семанів. — Я погодився, бо бачив, що їй незручно говорити при свідках. І потім зрозумів чому. Жінка розповіла, що її чоловік поїхав на два роки працювати на видобутку нафти у віддалений регіон Росії. Вона ж зберігала йому вірність, проте потребуючи фізичної насолоди, час від часу використовувала для цих цілей термометр. І якось у розпалі гри із собою той термометр опинився всередині без можливості його витягнути самотужки.
Лікар спершу не повірив жінці й відправив її на рентген. На знімку він чітко побачив у сечовому міхурі сторонню річ, яка стояла впоперек і показувала температуру +38,2. За його словами, різати живіт молодій жінці йому не хотілося. Тож він спробував з допомогою різних маніпуляцій в присутності медсестер витягнути термометр без оперативного втручання. І це йому вдалося на велику радість пацієнтки.
Зіграв роль «ангела» в білому халаті
— Якось я поїхав на зустріч з «губернатором», а повернувшись до очолюваної мною обласної лікарні, застав у дворі однієї з будівель медичний персонал та пацієнтів, — пригадує Мирослав Семанів. — Територія навколо була в оточенні рятувальників та поліції. Всі дивилися вгору, де у вікні стояв напівголий чоловік. Я запитав, що сталося. Виявилося, що пацієнт реанімації з’їхав з глузду і почав бити всіх навколо та трощити все. З відділення всі повтікали, навіть лежачі хворі. Зостався він сам, і до нього було не підступитися, бо він погрожував вчинити самогубство.
Головний лікар закладу зрозумів, що має щось зробити, інакше ситуація загрожує перерости в трагедію. Він обійшов будівлю і зайшов в реанімацію із заднього входу. Зайшовши в палату, побачив, що оскаженілий пацієнт стоїть до нього спиною у вікні.
— Я відчував, що ноги підкошуються від страху, проте відступати вже не було куди, — зізнається Мирослав Семанів. — Я підійшов до нього ззаду, обережно взяв за плече і сказав таким віддаленим підвищеним голосом: «Іди сюди за мною, тобі буде краще!». А іншою рукою показав йому шлях, куди іти. Чоловік подивився на мене злякано, мабуть, подумав, що це до нього спустився ангел з небес у всьому білому. Він послухався мене і, наче дитина, йшов за мною. А я все повторяв йому, щоб він йшов за мною. Так і передав його трьом рятувальникам.
За героїчне врятування пацієнта Мирославу Семаніву тоді вручили нагороду — від ДСНС України.
Дарина ГУЗЕНКОВА.
