Лікар-педіатр, анестезіолог Рівненської обласної дитячої лікарні Олександр Дейнеко розповів історію порятунку малюка з Клесова, якого медики рятували від численних опіків. На початку липня трирічний брат підпалив ковдру, під якою він сидів. Малюк отримав опіки голови, обличчя, лівої верхньої руки та тулуба. Його у шоковому стані було госпіталізовано до Рівненнської обласної дитячої лікарні.
У дописі лікаря на його фейбук-сторінці йдеться:
- Всю велич боротьби життя та смерті усвідомлюєш в дитячій реанімації. І чим запекліша війна, тим славніша перемога життя.
Чудес не буває - їх створюють людськими руками, потом, втраченими нервами та недоспаними ночами.
Сьогодні розповім Вам про ще одну війну! Історію маленького хлопчика Андрійка, за чиє життя боролась команда медперсоналу Відділення анестезіології та інтенсивної терапії дітей старшого віку ( АІТ ).
Андрій Дубовець, 8-місячний хлопчик, якого на кілька хвилин залишили під нагляд 3-х річного старшого братика, ще також зовсім маленької дитини. А для біди багато не треба. Дитина знайшла запальничку - бавилась і одіяльце молодшого братика зайнялось полум'ям. Думаю, не варто говорити що дитина була закутана в легкозаймисті тканини.
Стрес, шок, паніка, молодший братик у вогні! Дитя зреагувало правильно - моментально покликав тата. Але і тих кількох секунд вистачило, аби отримати опіки 25% тіла 3-4 ступенів. Тіла 8-місячної дитини.
Андрійка госпіталізували в Обласний опіковий центр, але вже на 5 день лікування у нього розвинувся токсичний шок. Коли нас викликали на огляд цього пацієнта, ситуація, мягко кажучи, була критична. Напевно, усі в палаті, окім мами, розуміли наскільки випадок є складний.
Знаєте, в медицині, для критичних пацієнтів, є “точка неповернення”, перетнувши, її тітка в чорній мантії починає гострити свою косу. Так було і з Андрійком. Ми відвойовували кожну хвилину його життя! Буквально, витягуючи з того світу! Кожен показник, в таблиці аналізів, та на моніторах техніки був критичний, за кожне покращення чи погіршення ми отримали не по одній сивій волосині. І яку ж важку гору з пліч ми зняли, коли за кілька днів, зрозуміли, що пройшли з Андрійком “точку неповернення” в протилежну сторону. А це означає - ШАНС НА ЖИТТЯ. І це лише початок шляху його реабілітації.
В нашому відділенні дитина пройшла багато складних лікувальних етапів, від моменту поступлення до виписки: протишокова терапія, штучна вентиляція легень, ревізія опікових ран, пересадка шкіри, ретельний сестринський догляді в умовах максимальнох антисептики!
Протягом 20 днів титанічної боротьби. 20 ДНІВ ТИТАНІЧНОЇ БОРОТЬБИ, так буде зрозуміліше. Нам вдалося стабілізувати стан дитини, та перевести на продовження лікування до профільного опікового центру.
Мушу наголосити, що відділення АІТ РОДЛ старшого віку, не спеціалізується на опікових пацієнтах, які потребують особливого долгяду та повної стерильності. Пацієнти з опіковими травмами мають лікуватись у опікових центрах. Але в зв'язку з критичністю ситуації було прийнято рішення перевести пацієнта відділенні АІТ РОДЛ старшого віку.
Ніколи не перестану дивуватись дитячою жагою до життя! Не можу Вам передати словами наскільки ці маленькі, тендітні тільця сильні. Скільки в них є ЖИТТЯ. І ЯК ВОНИ ЗА НЬОГО БОРЮТЬСЯ. Просто повірте на слово, якби ми отримали на лікування дорослого пацієнта в аналогічному стані, то статистика смертності по відділенні стала на один випадок більшою. І тут не треба говорити про все проведене лікування. Чомусь, діти сильніше тримаються руками за життя і витягують самі себе. Наша задача їм допомогти у цьому, бути ангелами охоронцями на шляху лікування.
Я аплодую стоячи цій дитині! За її силу, витримку, терпіння, за той весь біль, який він переніс, за те НАСКІЛЬКИ ВІН ХОТІВ ЖИТИ! Як боровся своє життя! Напевно, хлопчик народився у сорочці, можливо, він має зробити щось важливе в цьому житті, можливо сам колись врятує чиєсь. Не просто так дається шанс на життя в таких безповоротних ситуаціях.
Я аплодую стоячи всьому медичному персоналу, за роботу, яку вони проробили! Адже незважаючи на скорботну ситуацію в нашій медицині, є професіонали своєї справи, які творять дива! Я пишаюсь тим, що є частиною команди відділення, та можу стояти на варті дитячого життя та здоровя!
А на Андрійка чекають попереду багато випробувань і не один місяць лікування! Давайте разом допоможемо йому, хто чим може: словом, ділом, фінансовою підтримкою.
Реквізити мами хлопчика:
Карта ОЩАДБАНКУ:
5167 8032 0961 2725 Галина Трищук.
NB! Ніколи не залишайте дітей самих, тим паче таких маленьких, навіть на 1 хвилину! Біда не ходить далеко. Сідає на поріг, там де її не чекають. Історія насправді дуже страшна! Можливо після прочитання її ви заховаєте у недоступні місця сірники, запальнички та не залишите своє чадо.
