В англійських пластикових пакетах-майках є маленькі дірочки. Спочатку я думала, що то просто браковані попадалися. Потім — що для вентиляції куплених в супермаркеті продуктів. Виявилося, що це для збереження життя малечі, яка часом напинає тоненький пластик на голову і може задихнутися.
Нині Велика Британія оголосила велику 25-річну війну побутовому пластику – аж до трубочок-соломинок. Бо задихається вже ціле Королівство.
Зі слів прем'єрки Терези Мей, від цієї навали щороку в країні гине мільйон птахів, більш як сто тисяч ссавців і черепах, а в кожній третій рибі, виловленій в Англійському каналі, знаходять шматок пластику.
Тільки британським поліетиленовими відходами можна було б забити вщерть 1000 Королівських Альберт-холлів!
Спочатку спробували «бити» пластик фінансово, коли два роки тому почали брати гроші за кожен пакет, який доти був безкоштовний.
Всього п'ять пенсів за штуку, а попит на такі пакети впав на 9 млрд.
Але цього було замало. Британці звинуватили пані Терезу в занадто довгому терміні, відведеному на подолання катастрофи, і взяли капзобов'язання щодо дострокового виконання планів партії торі.
Людей закликали їздити на шопінг зі своїми бавовняними мішками або використовувати раніше куплені пакети (на фото — сумка з пластику, що дихає й живе довго й багаторазово (60 пенсів), і торба з правдивої мішковини, якій нема зносу (1 фунт).
У магазинах ввели податок на пластикові ящики й інші упаковки. У багатьох торгових точках нині дозволено забирати товар без пакування: витрушувати, наприклад, яблука з поліетиленового мішка собі у сумку після оплати, а зі шкідливим полімером нехай розбирається адміністрація шопу.
Найбільше відзначилися рітейлери-гіганти “Теско” й “Азда”. Вони пообіцяли позбутися пластику на своїх площах вже до 2019 року.
“Азда” до того ж оголосила конкурс на найкращий проект з подолання кризи й пообіцяла 10 000 фунтів кожному, хто подасть слушну ідею. До речі, взяти участь у благородній справі можуть й іноземці, зокрема українці.
Справжні бої розгорнулися нещодавно довкола одноразових чашок для кави. Парламентарі просили уряд ввести 25-пенсовий збір за кожну посудину. Уряд не погодився, бо все одно немає технології розділення пластику й паперу, а отже, нема сенсу брати зайві гроші з покупців.
Тоді кавопродавці запропонували дисконт (20-50 пенсів) для тих, хто приходить зі своєю тарою. Щоправда, незрозуміло, як пояснити кавомашині, що чашка своя. А поки що 2,5 млрд. одноразових чашок щороку просто викидають на смітник.
Аби хоч якось скоротити використання-викидання пластикових пляшок, мер Лондона розпорядився відновити старі вікторіанські фонтанчики із питною водою й збудувати нові. Бо комунслужби ледь встигають вивозити за туристами гори пляшок з-під мінералки.
Уряд не поскупився надати 9 млрд. фунтів на реалізацію програми “Nature friendly schools”, за якою дітей навчатимуть дружити з природою.
Своє вагоме слово сказала Королева Єлизавета ІІ. Вона підтримала прем'єрку і розпорядилася виключити будь-який пластиковий посуд зі всіх своїх резиденцій та їхніх околиць (кафе, магазинів, точок із стріт-фудом).
Далі від всіх пішли британські “натуралісти”, які попросили про допомогу Інститут Лобстера(!), що в американському Мені.
Не так давно тамтешній професор Девід Нейвандт разом зі своїм студентом Алексом Кадделлом створили м'ячі для гольфу з... подрібнених панцирів лобстерів, креветок і крабів.
Мета — припинити забруднення морів і океанів пластиковими м'ячиками, що вилітають з палуб круїзних лайнерів і простих яхт під час гри в міні-гольф.
Така кулька дешевша за пластмасову, а шкоди від неї НІЯКОЇ ані воді, ані землі. Хітин, добутий з панцирів, перетворюють на хітозан, а з нього роби що хочеш: хоч пакети, хоч коробки. І викидай хоч в море, хоч в поле.
Якщо зважити, що тільки Шотландія й Північна Ірландія могли б завалити шкаралупою від морепродуктів всю Європу, то перспективи втілення такого проекту видаються грандіозними. І не тільки на благо Великої Британії.
Наслідки антипластикової пропаганди вже впадають в очі. Все більше покупців приїздить на шопінг із власними сумками. Якщо й далі так піде, то пакувати покупки в нові поліетиленові мішки тут буде так само непристойно, як і носити натуральне хутро.
Все більше людей виходить на плогінг — пробіжку із попутним збиранням сміття на узбіччях і околицях міст.
Щоправда, мігранти з Африки й Азії замість плогіти (збирати сміття під час прогулянки - Ред.), навпаки, підкидають роботу корінним британцям, і це дуже засмучує останніх і засмічує колись квітучі галявини.
Переконувати східняків і африканців подбати про майбутнє хоча б своїх дітей — марна справа. Екологічна свідомість там значно нижча.
У сині баки для сміття, що йде на переробку, вже дозволено викидати більше пластикового непотребу, ніж перед тим. Зокрема, додалися пляшки з-під молока й шампуню.
А от поліетиленовим пакетам — зась. Як і раніше, вони потрапляють на звалища вкупі із харчовими відходами. Поляки-заробітчани на сміттєсортувальних базах відокремлюють їх від недоїдків. Невелику частину пакетів переробляють, решту закопують в ґрунт.
Один такий мішечок живе і труїть все навколо протягом 100 років...
Таке діло, що ще, дай Боже, аби за 25 років впоратись із цією бідою. Але принаймні британці, як і решта європейців, мають мету і йдуть до неї, як можуть...
Ірина Міллер.
