У давнину всі українські матусі «мотали» ляльки, адже інших іграшок в їхніх дітей не було. Сьогодні лялька-мотанка — це скоріше дань традиції, популярність якої, проте, зростає. Її охоче купують у майстринь як український сувенір. Але краще виготовити таку ляльку власноруч — тоді вона зберігає позитивну енергетику свого творця і є справжнім сімейним оберегом.
На Рівненщині є чимало майстринь, які вміють виготовляти ляльки-мотанки. А от рівнянка Лариса Кітова не проти провести безкоштовний майстер-клас з виготовлення такої ляльки, розповідаючи, що вона символізує. — Те, що лялька-мотанка — оберіг сім’ї та родини, знають, мабуть, усі, — розповідає майстриня. — Проте вона має набагато глибший смисл. У давнину за допомогою цієї ляльки українські матусі навчали своїх дітей, як жити, даючи не лише знання, необхідні в побуті, а й філософські. Лялька-мотанка тому й називається так, що моталася, а не шилася, а цей метод є безпечнішим. Кожен мотальний рух містив настанови з етики, естетики й навіть медицини. Наприклад, примотуючи одну деталь до іншої, обов’язково потрібно було робити три оберти — за минуле покоління, за прийдешнє і за майбутнє. Отже, тепер зрозуміло, чому лялька-мотанка була ще й хранителькою роду. Особливістю ляльки-мотанки є те, що в одному варіанті вона не має обличчя, в іншому — на її обличчі викладався хрест. Чому так? — У давнину вважалося, що через очі, нехай навіть намальовані, може передатися щось негативне, недобре. А викладений на обличчі хрест є солярним (сонячним) символом, який єднає людину із Всесвітом. Лариса Кітова розповіла як виготовити ляльку-мотанку власноруч, при цьому радить розпочати з легшої моделі — ляльки-годувальниці: — Для цього виду ляльки характерні великі груди, адже вона годує дітей молоком. Врахуйте пропорції майбутньої ляльки, коли підбираєте чи вирізаєте клапті тканини. Заздалегідь продумайте гаму кольорів майбутньої ляльки. Три кольори — хороший варіант, проте вони не мають бути різнобарвні, а мають пасувати один одному. Раджу надати перевагу натуральним тканинам — льону, ситцю, лляним ниткам, якими ви примотуватимете одну деталь до іншої. Не забудьте про наповнювач для тканини, щоб лялька вийшла об’ємною. Я надаю перевагу синтетичному. Ляльку-годувальницю починаємо виготовляти з голови. Для цього беремо квадратний клапоть тканини, всередину поміщаємо наповнювач і загортаємо так, щоб вийшла кругла голова. Фіксуємо її ниткою, обмотуючи краї. Не забуваємо, що обмотувати потрібно три рази від себе і зав’язувати кожен раз на три вузли. Окремо формуємо кожну з грудей за принципом голови. Далі — руки валиком. Усе це зв’язуємо докупи. Послідовність приєднання деталей до ляльки — нижня спідниця (яка, до речі, символізує поле), поверх прив’язуємо верхню спідницю і фартушок, а на голову хустинку. Далі оздоблюємо вовняними нитками рукави та пояс — важливу річ в костюмі українки, який символізує єднання енергії неба та землі. Попідрізайте нерівні кінці тканин і ниток, і лялька буде готова. Якщо ви достатньо попрактикувались, можете приступити до виготовлення іншої на вибір, адже їх є багато. Наприклад, лялька-бажаниця — вища зростом за годувальницю і краще оздоблена. Колись таку ляльку виготовляли українські дівчата, вішали на неї свою прикрасу, підходили до дзеркала і загадували бажання. Можна зупинитись на ляльці-зерновушці, в якій зберігали зерно з цьогорічного урожаю, або ляльці-трав’яничці, в яку напихали цілющі трави на зразок чебрецю, м’яти, рути. У будь-якому разі лялька стане гарною прикрасою для вашого дому, а, можливо, й безпечною та натуральною іграшкою для дитини.
