Що таке «печать невдачі» на обличчі? Як боротися з депресією під час фінансової кризи? На ці та інші запитання відповідає психолог Ніфонт Долгополов.
— На Сході є напрям «читання по обличчю». Експерти стверджують, що існує така категорія людей, чиї обличчя «притягують до себе нещастя». Чи має ця теорія реальні підстави? — Є така фактологія: якщо людині, дитині систематично говорити, що вона погана, і пророкувати їй різноманітні нещастя, критикувати і так далі, то вона починає в цьому полі негативної інформації існувати. Якщо батьки кажуть: «Щоб ти здох, краще б ти не народився; ти народився, хоча ми того не хотіли», то такі послання формують принципи «я не потрібний, у мене нічого не вийде». Саме ці принципи, послання від батьків зазвичай вторинно впливають на вираз обличчя... Візьмемо, наприклад, історію «Парфумер» Зюскінда. Головний герой народився на рибному ринку, його відразу кинули кудись у смітник. Він первинно одержав досить жорстку програму: «Ти не потрібний, твоє місце на смітнику». Він справився з цим, створивши власний чарівний світ, зовсім дивний з погляду навколишнього середовища. У подібних ситуаціях потрібно постійно вести будівництво дуже складної системи виживання, щоб хоч якось справитися. — Все-таки, якщо говорити про обличчя?.. — Насправді обличчя такі є. Коли до психотерапевта приходять різні люди з проблемами, то іноді на їхньому обличчі жорстко зафіксований вираз «нещастя», безперспективності, безнадійності і так далі. Пов’язані ці комплекси зазвичай з ранніми дитячими враженнями і, безумовно, позначаються на їхньому житті: родині, кар’єрі і так далі. — Американський письменник Дейл Карнегі якось озвучив секрет успішного спілкування. За його словами, він полягає в посмішці… —Я б сказав, що це питання не посмішки. Адже якщо у вас похмурий характер, а ви посміхаєтеся, то, взагалі, користь від цього невелика. Суто механічна посмішка швидко розшифровується: співрозмовник розуміє, що це всього лише «фасад», і людина насправді ставиться до нього недоброзичливо... До речі, є розхожа фраза, що японець посміхається, а потім всаджує ніж. У японській культурі посмішка є обов’язковим правилом доброго тону: як б ти не ставився до людини і які би дії стосовно неї не хотів почати, ти повинен посміхатися. «Секрет успішного спілкування» криється, скоріше, у щирості й доброзичливості, яка справді дуже корисна. Якщо у вас є якісь претензії до людини, їх можна відкрито висловити, якщо при цьому ви показуєте, що налаштовані стосовно людини доброзичливо, то вона охоче виконає будь-яке ваше прохання. — У нас не прийнято посміхатися. Чому це так? — Коли приїжджають іноземці, вони завжди запитують: «Чому у вас такі люди хмурі сидять?». У нас не прийнято підтримувати цінність радості. У нас, на жаль, прийнято ховати позитивні емоції, «щоб не позаздрили, щоб не наврочили». Це не дуже добрі послання. До речі, якщо говорити про загальносоціальні норми, то «усміхнені культури», звичайно, більш психологічно благополучні. — Багато хто пов’язує ситуацію фінансової нестабільності зі сплеском зневіри серед людей. Що б ви могли порадити людям, щоб вони не впадали в зневіру? — Якщо ми потрапляємо в сумний депресивний стан, наша свідомість звужується, тобто ми переходимо в деякий полюс, ми починаємо все бачити в похмурому світлі. Але не слід забувати про принцип полярності. Потрібно, щоб людина за цим принципом розглядала як погані факти, так і навмисно, усвідомлено дивилася, які гарні, перспективні речі є в її житті, які в неї ресурси продовжують залишатися. Тому що життя — багатогранна подія, у будь-який поганий момент завжди є полярність. Якщо ми переконуємо себе, що нічого поганого не відбувається, коли насправді це не так, у сучасній психології це не дуже вітається. Більш сильним ходом вважається визнання негативних факторів у реальності і пошук позитивних моментів, полярних їм. Саме це відновлює наш баланс і щиросердечне благополуччя в будь-якій кризовій ситуації. — Що потрібно зробити насамперед? — Важливо зрозуміти, «що я хочу, що для мене є цінним, а що шкода втрачати, але, у принципі, я без нього проживу». Потрібно більш уважно ставитися до своїх потреб і стосовно теперішнього часу, і до майбутнього. Багато людей звикли до чогось, і сама по собі втрата або страх втрати для них є сильним переживанням. Якщо бути уважним до своїх потреб, планувати, керувати майбутнім, то з’ясовується, що такі потреби скоріше надумані або не такі значущі. Таке «чищення» своїх потреб і фокусування енергії на тому, щоб реальні потреби задовольнити в майбутньому, є корисною методикою. Тоді ви не будете паритися з питань, приміром, «мені урізали зарплату, стало менше грошей». Тому що ви подумаєте: «Менше грошей… А чи потрібно мені реально більше, і чи варто через це страждати?». Якщо вам не вистачає на щось конкретне, то тоді потрібно щось робити, виправляти ситуацію. А в такому формулюванні «просто грошей багато або мало» — це не дуже вдале психологічне формулювання. Більше грошей не означає «краще», якщо ви їх не витрачаєте на свої реальні потреби. — Якими методиками користуються психологи, щоб вивести людину із зневіри? — Це залежить від причин негативних емоцій. Деякі люди починають сумувати, переживати або турбуватися через те, що відбулося в минулому, або через те, що відбудеться в майбутньому. — Приміром, в останні місяці слово «криза» стало високочастотним. Навіть якщо в людей все зараз відносно добре, то все одно вони починають тривожитися стосовно майбутнього і думати, «а що буде навесні?» і т.д. — Один із прийомів — це більш приземлено жити в сьогоденні. Не тягти хвіст якихось страждань з минулого і не придумувати якісь події, які можуть статися в майбутньому. Жити в деякому періоді актуальності, спиратися на факти, які відбуваються нині. У всякому разі, ми в силах впливати на сьогодення. Страждати за минулим — справа невдячна хоча б через те, що змінити його не можна. Особливо поодинці. У психотерапії є спеціальні прийоми для цього, але це окрема тема. — Так само і про майбутнє: ми зовсім не можемо вплинути на те, що буде, приміром, навесні 2009 року. Якщо це пов’язано зі справжніми подіями, «які збільшать мою безпеку нині», це буде корисно. — Перший прийом — це відгородити себе від вантажу минулого і страхів майбутнього. — До речі, багато скаржаться на те, що їх мучать кошмари перед початком робочого тижня. Що б ви могли порадити людям, які бояться втратити роботу? — Ця проблема не відноситься до «далекого майбутнього». Це цілком може бути реальний страх, оскільки скорочення у фірмах насправді відбуваються. — Тут важливо спиратися на факти, які наявні в сьогоденні. Є дві стратегії підтримки себе. Перше. На своїй роботі потрібно більш уважно ставитися до продукту своєї діяльності. Крім того, потрібно бути уважним до відносин з керівництвом. Ви можете навіть прямо поставити запитання керівникові: «Є в мене шанси вціліти у такій соціальній колотнечі?». — Звичайно, не всі керівники організацій відкриті, прямі люди. Іноді вони зацікавлені в тому, щоб «темнити». Проте вже за типом відповіді завжди можна одержати деяку інформацію. Або вам скажуть: «Ну, не знаю, ми вам повідомимо, поки працюйте», але з інтонації видно буде, що нічого позитивного в цій відповіді немає. А деякі скажуть навпаки: «Ні, ні в якому разі не турбуйтеся, якщо вас ці заходи і торкнуться, то в останню чергу». — Отже, одна лінія: бути більше в контакті з реальними фактами на роботі і краще виконувати свої обов’язки. А друга лінія, якщо насправді є факти, згідно з якими ймовірність скорочення висока, потрібно якось передбачати події і прораховувати, «куди я піду, чи є в мене якісь варіанти, ресурси», подавати своє резюме в інші організації. Тобто інтенсивно готувати собі майданчик для майбутнього.
