Головним обов’язком держави, згідно зі статтею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. По-перше, кожен громадянин відповідно до Закону України «Про звернення громадян» має право особисто звернутись до органів державної влади та місцевого самоврядування, які, в свою чергу, повинні розглянути звернення та надати обгрунтовану відповідь у термін, встановлений Законом.
Головним обов’язком держави, згідно зі статтею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. По-перше, кожен громадянин відповідно до Закону України «Про звернення громадян» має право особисто звернутись до органів державної влади та місцевого самоврядування, які, в свою чергу, повинні розглянути звернення та надати обгрунтовану відповідь у термін, встановлений Законом. По-друге, Конституцією України гарантовано, що кожен громадянин має право звернутись до суду за захистом своїх прав та свобод, якщо ці права чи свободи порушені або порушуються, створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, мають місце інші ущемлення прав та свобод. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України). Рішенням Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення ст.ст. 55, 64, 124 Конституції України від 25.12.1997р. встановлено, що норма ч.1 ст. 55 Конституції України зобов’язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене. Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Особливості захисту прав громадян від неправомірних дій з боку органу влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб визначає глава 31-А Цивільного процесуального кодексу України. Так, громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець — до військового суду) із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси. По-третє, держава гарантує захист прав людини і громадянина через Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (омбудсмена), який здійснює парламентський контроль за додержанням прав (ст. 101 Конституції України). Можливим засобом впливу омбудсмана є звернення до Конституційного Суду України з клопотанням щодо відповідності Конституції України законів та інших правових актів, які стосуються прав та свобод людини і громадянина. Уповноважений Верховної ради України з прав людини може подати скаргу на рішення, дію або бездіяльність органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи, якщо особа, яка за станом здоров’я чи з інших поважних причин не може зробити цього самостійно. В інших випадках Уповноважений може направити подання про вжиття відповідних заходів щодо усунення виявлених ним порушень. Таке подання є обов’язковим щодо виконання для органів, яким адресоване. Україна надала кожному право після використання національних засобів правового захисту звернутись до міжнародних судових установ чи відповідних міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. В першу чергу, до Європейського суду з прав людини, Європейської комісії з прав людини. Таким чином, в Україні створено механізм реалізації конституційного права особи на захист прав і свобод людини і громадянина. Існуюча судова практика з даних справ свідчить про розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обгрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».
