Мешканець Здолбунівського району Петро Демчук скаржиться, що мачуха залишила його без спадку, віддавши батьківський будинок чужій людині, а судді та прокурори не хочуть його вислухати, щоб допомогти відстояти майнові права.
Петро Демчук: — Після смерті моєї мами батько привів у наш дім мачуху. Стосунки з новою мамою спершу складались нормальні, а потім вона мене з якихось причин незлюбила. У 2001 році я потрапив у ДТП, через яку став інвалідом першої групи. Декілька років перебував на стаціонарному лікуванні та сам потребував утримання і піклування, а тому не міг проживати разом з батьком та доглядати його. У 2004 році батько помер, і всі витрати на його поховання я взяв на себе. Після смерті батька залишилась спадщина на будинок, де він проживав разом з мачухою. Батько, нібито, склав заповіт, проте від імені спадкоємця у ньому поставила свій підпис стороння особа, а заповіт посвідчила секретар селищної ради. Коли ж у встановлений законом строк я звернувся до Здолбунівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, мені відмовили. Я довідався, що єдиним спадкоємцем стала мачуха. Коли ж подав позов у Здолбунівський райсуд про прийняття спадщини та з проханням зобов’язати Здолбунівську ДНК видати мені свідоцтво на право на спадщину на півбудинку, ні представник селищної ради, ні моя мачуха та її представник позову не визнали. Після того я неодноразово звертався за допомогою і в суди, і до прокурорів, але все було марно. Тепер маю намір скаржитися на безпідставні рішення українських судів до Європейського суду з прав людини. Сподіваюсь, що хоча б там мені допоможуть відстояти мої права. Ігор Ольшанецький, прокурор Здолбунівського району: — Після смерті чоловіка, ще у 2004 році, Лідія Демчук успадкувала за заповітом його майно. Петро Демчук на той час у батьківській хаті не проживав. Жінка оформила спадщину та отримала право власності на майно. А потім уклала з однією з односельчанок угоду про довічне утримання, за якою після смерті та успадкує все її майно. Демчук подав позов у суд, щоб отримати 50 відсотків права власності на майно батька. У липні 2005 року суддя Здолбунівського райсуду Мішура відмовив Демчуку у задоволенні позову за безпідставністю. Він пропустив термін оскарження цього рішення суду, отож звернувся зі скаргою до Апеляційного суду Рівненської області з проханням про поновлення строку оскарження. Судова палата відмовила Демчуку в задоволені позову, вказавши, що він таки мав реальну можливість оскаржити рішення райсуду. Демчук подав касаційну скаргу у Верховний Суд України, проте її також не було задоволено. Тоді Демчук, як інвалід першої групи, звернувся до прокуратури з проханням представляти його інтереси. Ми взялися це робити. У жовтні 2009 року Демчук подав позов у Здолбунівський райсуд про визнання недійсним рішення селищної ради про право вланості на нерухоме майно. У лютому цього року Демчуку райсуд знову відмовив у задоволенні його позову. У березні Демчук подав апеляційну скаргу. Вона ще не розглянута.
