Цих вихідних один з небагатьох професійних культурних закладів Рівного — музично-драматичний театр закриватиме свій черговий, вже 68-й театральний сезон. Як вже повелося, прем’єрою, про яку, щоправда, керівництво театру не розповідає — мовляв, для публіки нову виставу офіційно покажуть восени. Відомо, що прем’єрну постановку готують на малу сцену. Власне, минулий театральний рік став «сезоном малої сцени» — мабуть, захопившись святкуванням вручення Національної премії ім. Шевченка, колектив театру «забув» підготувати для широкої публіки декілька нових проектів, як це було раніше, презентувавши лише одну виставу. Саме це змушує назвати минулий сезон одним з найбільш нецікавих за останні роки.
Спочатку про досягнення. Минулий рік був багатим для професійних акторів і режисерів на гроші та премії. Зокрема, одну обласну маленьку та одну — всеукраїнську велику. З рук голови ОДА Віктора Матчука у березні директор театру Володимир Петрів отримав три тисячі гривень у вигляді Першої обласної премії в галузі театрального мистецтва за виставу «Суперники». Сталося це через декілька тижнів після того, як безпосередній шеф керманича області Віктор Ющенко потиснув Петріву руку та вручив давно омріяну Національну премію ім. Шевченка за виставу «Берестечко», в якій Петрів грає Богдана Хмельницького. Премію виконавець головної ролі розділив з одіозним режисером Олександром Дзекуном. Можна по-різному ставитися до доволі неоднозначної державної премії, проте багато рівненських театральних глядачів погоджуються, що «Берестечко» — чи не єдина світла пляма у діяльності рівненського театру останніх кількох сезонів. Величезний за обсягом роботи проект минулого сезону продовжував одержувати схвальні відгуки театральних знавців, серед яких, як зазначалось, і комісія з присудження Шевченківської премії. Інші нові постановки, м’яко кажучи, не вражали. Якщо не враховувати анонімної останньої прем’єри, з жовтня по липень актори драмтеатру вперше показали лише дві вистави для малої сцени: «Моральність пані Дульської» з Ліною Ізаровою та «зовсім «свіжу» «Сміх лангусти» з Мариною Яриш. Велика сцена побачила лише одну прем’єру, яку сміливо можна зараховувати до провалів року. «Одкровення від Івана», поставлена за твором сучасного українського драматурга Анатолія Крима, прагнучи бути напрочуд актуальною, стала напрочуд нудною та нецікавою, насамперед через буденність змальованої картини — історії селянина, котрий у сучасній Україні намагається зайнятися фермерством. Навіть неординарні режисерські ходи (постановником був Володимир Петрів) не могли компенсувати загалом політизовану виставу. Якщо позаминулого театрального сезону колектив театру намагався всіляко популяризувати свою діяльність та робити її цікавою для глядача (варто лише згадати відкриття сезону з лімузинами та килимовою доріжкою), то минулий рік став для публіки «закритим». Принаймні адміністрація не лише відмовилася від започаткованих років три тому прес-конференцій, а й взагалі намагалася уникати контактів з пресою. Єдиним позитивним моментом стало відкриття Інтернет-сайту www.dramteatr.rv.ua, який, щоправда, оновлювався лише у розділі «Репертуар», та й то раз на декілька місяців.
