Маловідомі місця Західної України, які варто відвідати

Старовинний центр Львова, Кам'янець-Подільська фортеця, Хотинський замок, чернівецький Будинок митрополитів (тепер Чернівецький національний університет), Скелі Довбуша, Шацькі озера — всі ці об'єкти вже давно відомі кожному українському мандрівнику. Більшість з подорожуючих, які прагнуть кудись поїхати, найчастіше вибирають саме захід нашої країни. Але мало хто чув про не такі відомі місця на заході, які є не менш прекрасними та милують око кожного, кому вдалось їх побачити. Пропонуємо до вашої уваги список маловідомих місць Західної України, які варто відвідати.

Урочище «Прийма» (поблизу м. Миколаїв, Львівська обл.)

Урочище Прийма, унікальне за своєю красою та історією, знаходиться за 2 км від м. Миколаєва Львівської області. За словами археологів, саме біля Миколаєва збереглися залишки давньоруського городища, зокрема, його печери. Якщо ви любителі прадавнього минулого та історичних розкопок, то тоді вам буде цікаво відвідати й »житло» неандертальців, яке було знайдено на території урочища. Та найцікавіше, чого його варто відвідати, — це фантастичний та нереальний зовнішній вигляд цього гроту-поселення.

Джуринський (Червоногородський) водоспад (с. Нирків, Тернопільська обл.)

Джуринський водоспад вважається найвищим рівнинним водоспадом, хоча про нього знають не так багато людей поза Тернопільщиною. Висота найвищого з трьох каскадів — аж 16 м. Джуринський каньйон, де і знаходиться Червоногородський водоспад, входить у десятку найкрасивіших місць України. За переказами старих людей, водоспад штучно утворено турецько-татарськими полчищами, які в 1620 році після перемоги польських і козацьких військ все руйнували на своєму шляху від м. Кам'янець-Подільський до Львова і Перемишля. Річ у тім, що річка Джурин колись була досить повноводною. Вона робить у Червоногороді кількакілометрову петлю, омиваючи своїми водами червоногородське поселення. Для того, щоб здобути замок, від якого до сьогодні залишились тільки башти, туркам довелося перерубати кам'яний кряж і пустити води до повноводного Джурина на водоспад, звільнивши таким чином собі шлях до замку. Але то легенда, а водоспад існує.

Заліщики (Тернопільська обл.)

Це невеличке курортне містечко лежить у мальовничій долині на лівому березі Дністра в південно-західному Поділлі, немов би на півострові. Дністер витанцьовує навколо цього райцентру на півдні Тернопільщини такі вихиляси, що, здається, от-от задушить невелике місто в своїх глибоких обіймах. Заліщики від обіймів не пручаються, адже саме завдяки височенним берегам Дністра це подільське місто може похвалитися середземноморським кліматом. Протилежний буковинський берег Дністра, що оточує Заліщики з трьох сторін, а зокрема, з півдня і сходу, підноситься над рікою 70-120 метрів високою і стрімкою стіною. Саме з цієї сторони відкривається запаморочливий краєвид на все місто та на Дністрову меандру.

Бакота (поблизу смт Стара Ушиця, Хмельницька обл.)

Це місце, якого немає на карті, такий собі неіснуючий рай. Зараз так називають території вздовж берегів Дністра поблизу залишків одного з найстаріших монастирів України. Тут над кришталевою водою витає дух вікової історії. Бакота — село Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району. Але цього села ви не знайдете на карті України. Колишні його мешканці не можуть повернутися, поблукати між порожніми хатами, подивитися на закинуті садки. Бо там, де колись була Бакота, сьогодні тече Дністер. У зв'язку з будівництвом Дністровського гідровузла рішенням облвиконкому від 27 жовтня 1981 року Бакоту було виключено з облікових даних. Тепер — частина національного природного парку «Подільські Товтри».

Розгірче (Львівська обл.)

Однією з історично-культурних цінностей Львівщини є Печерний монастир, який знаходиться поблизу села Розгірче. Це цілий монастирський комплекс, який знаходиться в печерах і представляє собою унікальний зразок наскельного сакрального будівництва XIII-XVI століть. Таке будівництво не є типовим для теренів Галичини. Сам монастир розташований на пагорбі, звідки відкривається прекрасний краєвид на всю навколишню місцевість і долину річки Опір. Скельні печери монастиря розташовані в два яруси. На нижньому ярусі були житлові приміщення, а на верхньому — церква, на місці якої зараз розташована маленька ікона, яка встановлена у 2003 році.

Поповичі (Львівська обл.)

У ХІХ ст. відповідно до концепції безпеки Австро-Угорської держави Перемишль було обрано стратегічним пунктом, тому навколо міста, на пагорбах, що його оточують, був побудований 45-кілометровий пояс оборонних укріплень. Це була одна з найбільших фортець Європи, яка складалася з 57 фортів, 6 з яких зараз знаходяться на прикордонній території України і доступні для огляду туристів. Найкраще збережений форт — це «Дзєвєнчиці». Він зберіг свою багатоярусну будову, а стежка, що поряд з ровом біля форту, має багато відгалужень. Форти, які знаходяться північніше до кордону, — «Лисічка», «Биків» і »Плешевичі» — збереглися набагато гірше. Північніше знаходиться форт «Марушка Ліс». А від форту «Лисічка», на жаль, залишилися руїни. Кожен із фортів розташований на пагорбі та оточений ровом. Цікавим є й те, що у цій місцевості щороку в перші три дні липня проводять фестиваль мистецтв «Fort.Missia».

Манявський водоспад (с. Манява, Івано-Франківська обл.)

Це один з найвищих і найкрасивіших карпатських водоспадів. Розташований він у мальовничій ущелині серед стрімких гір. Висота Манявського водоспаду — близько 18 метрів. Нижче і вище за течією є кілька двометрових порогів. Поблизу в лісі на скелі над річкою зберігся старовинний монастир-скит XVII ст. Його заснував виходець з Афону монах Йов Княгинецький. Колись цей монастир був обнесений кам'яною стіною, за якою жителі сіл ховалися під час нападів турків і татар. У минулому тут знаходилась бібліотека стародруків. За переказами, сюди неодноразово навідувався один з ватажків опришківського руху Олекса Довбуш. Мальовнича карпатська природа, чисті гірські річки та повітря, цікаві маршрути для зеленого туризму, святі місця і спокій мають цілющий вплив на кожного, хто хоче відпочити від великого міста.

Тунель кохання (поблизу с. Клевань, Рівненська обл.)

Тунель утворили зарості дерев, кущів, які сплелися між собою у конструкцію арочної форми. Побачивши це вражаюче зелене диво вперше, важко повірити, що створила його сама природа, а не якийсь ландшафтний дизайнер. Починаючи з травня, листя дерев та кущів у поєднанні з квітучими рослинами утворюють навколо залізничної колії наче вкритий шовковистим зеленим килимом тунель. Одна з легенд стверджує, що таке чудо природи з'явилося після трагічної смерті однієї місцевої пари закоханих. Проте, скоріше за все, природа змогла створити Тунель кохання після того, як колію трохи занедбали і припинили вчасно обрізати гілля. Дерева та кущі розрослися, товарний потяг, який ходив тут щодня, скеровував напрямок їхнього росту — так і утворилася природна арочна конструкція, котра тепер стала улюбленим місцем туристів та молодят.

Тараканівський форт (поблизу с. Тараканів, Рівненська обл.)

Неподалік від Дубна знаходиться перлина фортифікаційного мистецтва — Тараканівський форт, котрий був збудований для укріплення західних кордонів Російської імперії у ХІХ ст. і був цілком самостійною військовою одиницею. Займаючи площу понад 4 га та маючи сім підземних рівнів, він уміщав на своїй території хлібопекарню, пральню, церкву, морг, телефонний зв'язок і три колодязі з водою та інші споруди, необхідні для життя гарнізону. У наш час Тараканівський форт зустрічає відвідувачів складною системою підземних ходів, тунелів, приміщень, ДОТів, сходів. До форту можна потрапити через входи у чотирьох ровах, які оточують будівлю.