Масонська ложа чи клуб за інтересами?

2999 0

Ми у соцмережах:

Масонська ложа чи клуб за інтересами?

Виявляється, смішити обивателя здатні не тільки представники діючої влади. Гідну конкуренцію їм складають активісти опозиційного табору. Днями лідер соціалістів Олександр Мороз заявив, що понад 300 найвідоміших у країні людей перебувають у масонській ложі. І навіть відкрив завісу таємниці, назвавши деякі імена, серед яких — керівники силових відомств, перший президент України і перша леді країни.

Якби не Олександр Мороз — не бачити б Великому пріорату Ордену Святого Станіслава в Україні такої рекламної кампанії. Ось вже декілька днів — тільки й розмов про доморослих масонів. Відверто сказати, «УК» стало відомо про масонську змову дещо раніше, ніж широкій громадськості — якраз після виходу книжки Едуарда Ходоса «Бенкет під час Кучми». Це не перший літературний досвід харків’янина Ходоса з розвінчання єврейських змов. У даному випадку автор показав усю зловредність окремих лідерів свого народу на прикладі українського підрозділу Ордену Святого Станіслава. Погортав я книжку, насолодився численними фото відомих країні людей у бантиках-орденах і …відклав книжицю на дальню полицю. У нас у країні і без єврейських змов весело. Проте час показав: недалековидно я вчинив, міг же вберегти країну від підступів сіонських мудреців раніше за лідера соціалістів. З початку тижня всі ЗМІ тільки й робили, що тріскотіли про таємне масонське товариство, переважно обмежуючись цитатами Сан Санича. Думкою головного змовника — Великого Пріора Ордену Святого Станіслава в Україні шевальє Павла Вялова ніхто й не цікавився. Опозиція потребувала розсекретити таємне товариство, назвати імена його членів. А їх, власне, ніхто й не приховував. На сайті Ордену всі вони — при параді і з описами подвигів. Але, оскільки автору не байдужа доля батьківщини, я вирішив вивідати підступні плани змовників, вирушивши у саме що не на є масонське лігвище. Просто зателефонував за вказаним телефоном і через годину зустрівся з шевальє Вяловим. Це сталося аж ніяк не в стародавньому замку, а в адмінбудинку зав оду «Кінап», що на вулиці Фрунзе в Києві — у безпосередній близькості з Пташиним ринком. Павло Вялов висловив свій подив подіями навколо очолюваного ним Ордену, а висловлюючись мовою простолюдинів — громадської організації, зареєстрованої Мін’юстом у 1999 році. Головний напрям діяльності — відродження традицій лицарства і доброчинної діяльності. Тут на ваше бажання і за ваші ж гроші створять фамільний герб, простежать в архівах корені вашого роду — того і дивися, серед пращурів князь якийсь відшукається. Але це, так би мовити, другорядне. А головне — Орден прагне об’єднати у своїх лавах людей, які зробили чимало доброго для батьківщини і бажають затвердитися на ниві добродійності. Павло Іванович демонструє список установ, здебільшого це дитячі інтернати, яким була надана допомога — за три роки існування на мільйон вісімсот тисяч гривень. Цікавлюся: як стають членами Ордену й одержують нагороди (їх всього п’ять щаблів — від Лицарського Хреста до Великого Хреста з Великим Орденським Перев’язом). Виявляється, для цього варто заручитися рекомендаціями чотирьох кавалерів Ордену і подати заявку на вступ. Фактично рішення приймає одноосібно Павло Вялов, обов’язково погодивши кандидатуру з головним — лондонським офісом. Після цього в Андріївській церкві проходить обряд посвяти і все — ви відтепер кавалер, а на грудях у вас — важкий Орден. А що — річ гарна, з такою і на офіційний прийом не соромно піти, і даішник навряд чи оштрафує. Ось тільки мучать сумніви: чи не потрапить слідом за цим довірливий кавалер у сіті підступних масонів? Павло Вялов надає для вивчення стандартну анкету здобувача кавалерського звання. Стиль анкети старорежимний. Цитата: «Я маю намір доброчесно служити цілям Ордену... я урочисто обіцяю вірно дотримуватися Статуту Ордену, підпорядковуватись Великому Магістру та іншим вищим за рангом членам Ордену...». А це як розуміти: коли завтра Великий Магістр пошле брати пошту-телефон-телеграф? Вялов у відповідь пред’являє статут. А в ньому все ті ж слова про добродійність і розвиток духовності. Ніяких революційних цілей і методів, ніякого духу сіонізму. До слова, в ордені іудеї присутні, але з десяток, не більше. Восени — обов’язково кавалерів і кавалерш скликають на бал. Орендують зал пансіонату в Пущі Водиці. Не всі члени Ордену на ньому бувають — взагалі, в організації дисципліна кульгає — торік приблизно 150 орденоносців прийшло. А з друзями-дружинами-коханками на круг вийшло три сотні. А що: дуже мило — всі у фраках і вечірніх сукнях, це вам не в шинок завіятися. І все ж мене продовжували гризти сумніви. У нашій країні без прибутку ніяка добродійність не обходиться. Може, за одержання ордена варто викласти кругленьку суму? Вялов стверджує, що нікого до фінансових пожертв не примушують. Навіть вступні 100 доларів і щорічний внесок 150 доларів ні з кого насильно не вимагають. І справді: спробуй зажадай із генпрокурора або шефа податкової! Ну а хто зробить внесок на допомогу сірим-убогим, про їхнє використання дається детальний звіт. «Не розумію, — ремствує Павло Вялов. — Кому ми заважаємо? Ось, «Золота фортуна» придумала декілька десятків різноманітних орденів, є церковні нагороди, є звання «Герой України». Ми чим гірші?». І справді: слов’янина хлібом не годуй — дай на лацкан щось начепити. Ну нехай собі носять сильні світу цього хрести Святого Святослава. Не все ж їм у довічних званнях мецената року від «Золотої фортуни» ходити. Мене ж у всій цій «масонській» історії насторожує одне: багато генеральських погонів на фотографіях кавалерів Ордену. Один із колег не полінувався підрахувати кількість генералів, що кавалерствують: аж 90! Без малого — третина чисельного складу Ордену. Це ж за які такі заслуги? Павло Іванович пояснює: генерали багато корисного зробили для батьківщини, вірою і правдою служать вітчизні. У числі відзначених нагородою генералів значаться Юрій Кравченко, Микола Азаров, Святослав Піскун, Юрій Смирнов, Юрій Радченко і три заступники шефа СБУ. Признаємося, не всі з цього списку асоціюються з доблестю і честю. Але ж у Великого Пріора може бути свій погляд на роль і місце цих персон. Але цікаво те, що той же глава СБУ Володимир Радченко був зарахований в лави кавалерів незабаром після призначення керівником спецслужби і міністр внутрішніх справ Юрій Смирнов — також. Може, не варто було поспішати — нехай проявлять свої чесноти, а вже потім — Хрест їм на шию! Або навпаки — того й дивись, завтра Генпрокуратура або парламе нтські пінкертони нададуть докази причетності Юрія Кравенка до зникнення Гонгадзе — негарно може вийти… Тут Павло Іванович непохитний: «Якщо таке станеться — будемо Кравченка виключати. Але взагалі-то я до нього добре ставлюся. Ця моя особиста думка, як громадянина України». Так чому все-таки під стягом Ордену зібралося стільки генералів: їм що, державних нагород не вистачає? Зі слів Павла Вялова виходить, що генерали — велика підмога в справі добродійності. Наприклад, митники, трапляється, конфіскують всяку потрібну сиротам контрабанду. От тут Павло Іванович і звертається до генерала-кавалера з проханням. Так, наприклад, Ордену пощастило придбати 1000 конфіскованих дитячих пальтечок, майже задарма — по 12 гривень штука. Усе сиротам дісталося. Я хилю до свого: а горілку конфісковану купити можете? Не те, щоб її дитячому інтернату заспонсорити, а продати з вигодою і на виторг м’яких іграшок накупити? Ніяк не можна — устав громадської організації забороняє заняття комерцією. Щоправда, Павло Іванович має деякий приватний бізнес. Втім, нічого значного, як він стверджує. Так, декілька фірм, навіть зубожілого заводика немає. У деталі не вдається. І через усю нашу бесіду червоної ниткою проводить ідею: ніякими змовами, ніякою політикою в Ордені й не пахне. «Це скоріше клуб за інтересами, — говорить шевалье. — Збираємося, спілкуємося. Хтось собі бізнес-партнерів знаходить, у мене хороші контакти з італійцями, вони вже ведуть ділові переговори з деякими Кавалерами Ордену, що мають власний бізнес». От і добре — нехай собі бізнесові тертки на балах труть, питання вирішують. Але товаришам генералам що в цій кампанії робити? Негарно виходить, добродії офіцери. А то ж дивись, доведеться якомусь Кавалеру з лампасами порушити справу на Кавалера з цивільних. А той, візьми, і прийди на допит з Хрестом на шиї — як в очі товаришу по Ордену дивитися будете? А ордени краще державні одержувати, якщо є за що, звісно. Тим більше, що незабутнього Л.І.Брежнєва вам за їхньою кількістю не обігнати. Може, краще вже іменну зброю колекціонувати? А що — перспективна ідея: заснувати Орден Дядька Кольта. Я, наприклад, із задоволенням у нього вступлю. Щоб у разі чого було чим відстрілюватися від підступних масонів.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також