Таку відповідь отримала рівнянка Анна Котеля у відділі сім’ї, молоді та спорту, куди звернулася, щоб отримати це звання. Адже народила вісьмох дітей, усіх — через кесарів розтин, що є унікальним для України. А двійня подружжя Котелів з’явилася на світ саме завдяки героїзму своєї мами, яка на момент вагітності була хвора на рак і ризикнула життям, щоб народити їх. Проте це нічого не означає для державних структур і законів, для яких геройство вимірюється не подвигами, а правильно оформленими папірцями.
— Звання «Мати-героїня» передбачає одноразову грошову виплату в розмірі десяти тисяч гривень, — розповіла Анна Котеля. — Нашій родині зайві гроші зараз не завадять. У мого сина Франциска — аутизм. В іншої донечки недавно діагностували дислексію — неможливість навчитися читати. Потрібно інтенсивно займатися реабілітацією дітей, щоб боротися з цими проблемами і мати позитивну динаміку. Проте це коштує немало. Тільки один курс реабілітації для Франциска — це 16 тисяч гривень. Тож ми з чоловіком вирішили звернутися в управління сім’ї, молоді та спорту, щоб дізнатися, що потрібно для отримання цього звання. Адже мали на нього повне право, бо нашій п’ятій дитині вже виповнилося 8 років, а це є обов’язковою умовою.
Проте, як виявилося, це не так легко, адже передбачає збір великої кількості документів. Та навіть якби подружжя усі їх зібрало та надало, отримало б відмову.
— Справа в тому, що двійню я народжувала у Польщі, — нагадала Анна Котеля. — На момент вагітності в Україні у мене діагностували рак. Переривати вагітність ми з чоловіком не хотіли. Обоє є католиками і віримо у цінність дарованого Богом життя. Рятувати і мене, й дітей українські лікарі відмовлялися. Та й коштів на це потрібно було б чимало. Ми знайшли світило медицини, який погодився допомогти нам — у Польщі. Він зробив усе, щоб врятувати життя мені та дівчаткам. Та ще й сам оплатив лікування. Я після народження доньок ще проходила курси хіміотерапії та була прооперована. У Польщі прийнято при народженні дитини в її свідоцтві вказувати дівоче прізвище мами. По мамі я Медаліна, по чоловіку — Котеля. Це й викликало запитання у держслужбовців. Нам пояснили, що рішення про призначення звання «Мати-героїня» приймають у Києві. І для нас це буде відмова, бо не доведено, що саме я, Анна Медаліна — мати своїх доньок, народжених у Польщі.
Подружжю порадили звернутися до суду. Адже тільки його рішення про підтвердження родинних зв’язків може змінити ситуацію і дає право претендувати на звання. Анна пішла до суду самотужки, проте її заяву відмовилися прийняти. Зауваживши, що подати її може тільки адвокат від її імені.
— Я звернулася до знайомого адвоката, і він повідомив мені розцінки: 3000?4000 гривень юристи беруть тільки за те, щоб подати заяву до суду та вести справу, — каже багатодітна мама. — Проте під час процесу можуть виникнути й інші судові витрати, наприклад, коли засідання з якоїсь причини відкладуть абощо. Плюс витрати на нові свідоцтва, плюс збір усього обсягу необхідних документів, включно зі шкільними. Я вже не знаю, чи є мені сенс у тому званні. Виходить, в Україні, щоб отримати звання «Мати-героїня», треба не тільки народити мінімум п’ять дітей, а ще й героїчно за це звання боротися.
Анна Котеля звернулася до громадської приймальні, яка надає безплатну юридичну допомогу. Проте й там отримала відмову. Адже юристи попросили у неї довідку про доходи. Сім’я вважається малозабезпеченою плюс має дитину з інвалідністю. Передбачені цими статусами соціальні виплати виявилися «завеликими» для того, щоб громадська приймальня взялася за справу.
— Я просто шокована, — зізнається Анна Котеля. — Чи знаєте ви, які щомісячні витрати має багатодітна сім’я? Вони величезні. Тільки шкільна форма для однієї дитини коштує мінімум 800 гривень. Ми зошити й ручки купуємо ящиками. Одяг теж постійно потрібен, бо діти ростуть, а той, що у них є, — зношується. Мої діти відвідують різні школи і розвиваючі студії, що теж передбачає витрати. Не кажучи вже про те, щоб усіх їх прогодувати. А тут ще й постало питання благодійних внесків. Якщо їх об’єднати, виходить чимала сума, яку ми не маємо де взяти. Мене вразило ставлення батьків однокласників моїх дітей, коли я сказала, що здати благодійні внески на класи та подарунки вчителям не можу. Вони накинулися на мене зі звинуваченнями у тому, що «усім зараз важко» та «нìчого скаржитися на життя». Та ми не скаржимося, а просто не маємо цих грошей! У моїй сім’ї не стоїть питання про придбання комп’ютера для дитини, яка пішла на комп’ютерні курси, чи фотоапарата, щоб зафіксувати, як ростуть мої діти. У нас стоїть питання реабілітації дітей, які мають відхилення в розвитку і потребують нашої уваги та допомоги.
Дарина ГУЗЕНКОВА.
