Є в українській мові такий невеличкий нюанс, як різниця між любов’ю та коханням. Любити, кажуть, можна й борщ, а от кохати — лише один одного. Отож відразу хочеться зазначити, що мова далі піде не про спеціаліста з Камасутри, а про людину, яка пропагує любов у її космічній іпостасі. Це — Галина Вільховик, яка дорогою до Берліна днями завітала у Рівне та провела семінар з курсу Рейкі.
Саме про цей дивовижний спосіб подальшого розвитку особистості й була в нас розмова. — Пані Галино, розкажіть, будь ласка, що то воно таке — Рейкі? — Спершу, щоб дати хоча б уявлення, що собою представляє Рейкі, треба сказати, що сама назва складається з поєднання двох японських складів: «рей» — космічна енергія, енергія любові або Бог (тут немає різниці, отож кому що до вподоби), та «кі» — енергія, яка, власне, циркулює в людині. Ті, хто проходить курс Рейкі, отримують можливість підключитися до невичерпного джерела космічної енергії, яка пронизує Всесвіт, через серединну чакру любові «нахата». Саме через неї в людському тілі протікає енергія від чакр, що утворюють «его» людини, до чакр, які є її духовною складовою. Так, наприклад, якщо нахата закрита, то людина до своєї мети піде по трупах. — Ви — майстер-вчитель Рейкі. Що це означає? — Те, що я маю вищий, третій рівень утаємничення і можу сама відкривати людям, так би мовити, канали, які з’єднають їх з Космосом, та мати учнів. Після проходження першого рівня людина отримує можливість лікувати інших, усуваючи, на відміну від екстрасенсів, які працюють, наприклад з аурою, не лише хворобу, але й її першопричину на рівні так званого тонкого тіла. Другий рівень надає можливість передбачати та керувати ситуаціями, в які потрапляєш. Ну, а про третій рівень я вже сказала. Проте і цей рівень, напевне, не кінець розвитку — потім відбувається повне злиття з космічною енергією. — Цьому може навчитися кожен? — Так, треба лише бажання та довіра до свого вчителя. Перший рівень дуже простий, стосовно другого можна сказати, що на це вже підуть роки, а от для того, щоб піднятися на третій рівень інколи людині може не вистачити життя. — З чого та як починався ваш шлях до нинішнього статусу? — З дуже прикрих речей, коли я потрапила у важку ситуацію — дванадцять років тому в мене помер чоловік. Я залишилася одна в квартирі й почала бачити його відображення в дзеркалах. Не треба було мати муху в носі, щоб здогадатися про свій діагноз, який в народі визначається двома словами «дах потік». Так я думала, поки не зустрілася з екстрасенсами, які пояснили, що в мене є талант до, так би мовити, бачення. В мене трохи відлягло і, коли вони запросили до себе, я пішла. Спочатку мені було досить дивно чути такі фрази, як: «О-о, яка важка ситуація! Треба напомпувати туди ще зо двадцять літрів енергії!». Згодом я почала розуміти як те, про що йдеться, так і те, що екстрасенсорика — це не моє. — І тоді ви зацікавилися Рейкі? — Так, мені подзвонили і сказали, що у продажу з’явилася книжка, яка напевне мене зацікавить. Розумієте, до цього мені дарували багато книжок з цілительства, які я просто ставила на поличку, де вони тихо-мирно вкривалися пилюкою. А коли я взяла у руки книжку про Рейкі, то відразу збагнула — це моє. — Цікаво, але чи не могли ви сказати, звідки Рейкі взагалі взялося на Землі? — Згідно з легендою, це мистецтво передав людям багаторукий бог Шива. Так лікував Будда. Ісус Христос навчився лікувати накладанням рук під час своїх мандрів Сходом. Він навчив цьому і своїх апостолів, але вони не змогли передати це далі. Можливо, тому, що на той час було набагато важливішим дати людям нову релігію. Отож, коли апостолів поступово винищили, мистецтво Рейкі практично забулося. — Як же воно знову відродилося? Невже Шива знову завітав до нас, позаяк другого пришестя ще не спостерігалось? — Ні, все було набагато прозаїчніше та водночас і не менш дивовижно. Історія відродження Рейкі почалася в ті часи, коли місіонери принесли в Японію християнство. Було це наприкінці ХІХ століття. В ті часи в одній з недільних шкіл був вчителем Мікао Усуї. Тут треба зазначити, що в Японії вважається, що вчителем не може бути той, хто не відповів на запитання учня. І от одного дня до Усуї підійшов його учень і запитав, чи не може вчитель показати, як саме Ісус Христос лікував накладанням рук. Усуї цього не знав. Тому звільнився зі школи і багато років присвятив пошукам техніки, якою лікував Христос. Він обійшов всю Японію, Китай, вивчав древні мови, але все було марно, аж поки у передгір’ях Тибету не надибав монастир, що був побудований на руїнах дуже старого храму. Саме там йому пощастило знайти лотосову сутру, тобто сувій, де санскритом учнем Будди було написане те, що так довго шукав. Усуї прочитав, але не зрозумів анічогісінько — приблизно так, знаючи латинський алфавіт, людина може прочитати формулу, але не зрозуміти, як нею користуватися. — І що він зробив? Адже мав бути якийсь результат, інакше ми б з вами тут не сиділи. — Щоб зрозуміти, що відбувалося далі, треба згадати, що таке Тибет. Це місце, куди прагнуть люди, які хочуть подальшого духовного розвитку, це місцерозташування таємничої Шамбали, над якою, в свою чергу, розташована на більш високому енергетичному рівні перебуває інша Шамбала, де на тонкому плані й існують наші вчителі. — Треба думати, що знахідка Усуї лотосової сутри саме в Тибеті — це не випадок. — Авжеж. На мою думку, це було необхідне диво, що припало на тяжкий для людства час — на порозі було ХХ століття, світові війни та інші жахіття. І цей період ще не закінчився. Зараз відбувається зміна магнітних полюсів, Землю чекають також інші катаклізми. Існує навіть модель карти майбутньої Землі, де все виглядає зовсім не так, як зараз. Особливо погано буде з Америкою… Та ми трішки відволіклися. Отож Усуї повернувся до свого вчителя, і вони вирішили, що йому доведеться піднятися на священну гору Тіріяма і медитувати та голодувати там 21 день. І тоді йому має відкритися сутність символіки сутри. — Як на мене, то це не надто приємний спосіб пізнати істину, хоча, з іншого боку, що корисного людині дається дарма?.. Що було далі? — Дні минали, одкровення не приходило, і лише коли настав ранок останнього дня, сталося те, чого чекав Усуї. В ту мить, коли перший промінь сонця впав на його чоло, тобто на його третє око, сталося диво — майже втрачаючи свідомість, він побачив райдужні кульки і відчув дивовижне єднання з усім сущим. На кульках були символи, але тепер він всіх їх зрозумів. Одночасно в його вухах пролунало: «Запам’ятай! Запам’ятай! Запам’ятай!». Ось таким чином Рейкі повернулося на Землю і відбулася перша божественна ініціація, яку пройшов Усуї. Потім він сім років лікував людей безкоштовно, але через деякий час зрозумів, що вони поводяться досить дивно. Спочатку, після лікування, вони йшли від нього, а потім почали повертатися. Він питав, чому вони це роблять, але люди лише опускали очі. — Чому? — Вони нічим не відплатили йому за те добро, що він зробив. Тому й поверталися. — І справді дивна поведінка. — Отож Усуї зрозумів, що десь в його системі є похибка. Після довгих роздумів він запозичив у Конфуція кілька простих і водночас дуже складних принципів, які й стали духовною основою Рейкі. Ось вони: «Вже сьогодні не турбуйся», «Вже сьогодні не гнівайся», «Поважай батьків, вчителів і старших», а також, на мою думку, себе та дітей, «Люби все живе на Землі». Особисто я, піднімаючись з рівня на рівень, зрозуміла, що Любов — то найкращий захист від будь-чого. Так, наприклад, людина на другому рівні Рейкі, живлячись енергією Любові, не зможе, навіть якщо й захоче, зробити іншому нічого поганого — її лихе побажання просто не спрацює. Так само і навпаки — ніщо лихе її зачепити не зможе. — Як Рейкі розповсюджувалося далі? — Усуї передав мистецтво своїй дочці й так поступово воно дійшло до наших днів. Наприклад, я після нього підхопила естафету сьомою. — Скажіть, будь ласка, як Рейкі співвідноситься з іншими цілительськими програмами? — Напрочуд гармонійно. Так, до речі, у комплексі з іншими методами Рейкі удосконалює той дар, який відкрила в собі людина. Особисто для мене це було яснобачення і, після занять за методом Хосе Сільви, з яким працює Петро Гутовський, було таке враження, що я протерла скло, яке припало пилом. — Ваше життя, мабуть, дуже цікаве. Чи не могли б ви розповісти про випадки, які навіть вам здалися неординарними? — Річ у тім, що я знаю тепер не лише своє теперішнє життя, але й мала змогу відслідкувати кілька попередніх. Які саме з них вас цікавлять? Свого часу я була комахою, апостолом Яковом, якого забили камінням, дівчинкою, яку розстріляли в чотирирічному віці під час другої світової… Зараз, до речі, інкарнації відбуваються досить швидко — останній проміжок в мене був всього сім років. — Розкажіть щось на свій розсуд. — Одного разу до мене прийшов поляк, в якого було божевільне почуття своєї провини. Він не міг зрозуміти, звідки в нього це, і ми заглибилися у його попереднє життя. З’ясувалося, що він, як фашистський офіцер, одного разу брав участь у розстрілі жителів села. Сталося так, що в 1943 році його після роботи в штабі кинули в діючу армію. Участь у розстрілі була для нього страшенним шоком. І от, під час, так би мовити, перегляду його попереднього життя, я була дуже здивована, тому деякі обставини бачила раніше. Врешті-решт, з’ясувалося, що саме він мене й убив. Найцікавіше те, що коли він прийшов наступного разу, то знав, що зробив це. І спитав мене, чи можу я його вибачити. Я відповіла, що буду намагатися. Таким чином, я впевнена, що в житті нічого не трапляється випадково. — Моторошна історія. — Якось один з моїх учнів написав мені, що знайшов дві моїх могили, де поховані мої попередні тіла, а також правильно назвав причину смерті… — Як я розумію, у своїх попередніх життях ви жили в різних країнах. Стосовно теперішнього відомо, що народилися в місті Орел, жили в Харкові, зараз живете і працюєте у Берліні. Чи є для людини вашого рівня взагалі таке поняття, як батьківщина? — Як і для всіх, для мне рідна домівка то є рідна домівка, проте в більшості своїй люди поки що не хочуть зрозуміти, що саме Земля і є зараз їхньою єдиною домівкою. Як на мене, то нашу планету можна уподібнити сцені, навколо якої зібралися інші, так би мовити, брати по розуму. І всі вони теж різні, й хочуть бачити на тій сцені різне. Ті, хто прийшов з добром, воліють бачити нас серед себе, як рівних серед рівних. Інші прийшли подивитися на наше життя просто від нудьги. Є серед них і такі, що воліють лише щось взяти від нас, а є й такі, кому до вподоби розважатися видовищем наших воєн. Отже, мені хочеться вірити, що рано чи пізно люди зрозуміють, що захищати треба не надумані кордони, а самих себе від тих, хто живиться нашою злобою. Насамкінець хочу сказати, що Людина — створіння дуальне, тобто в неї закладене як світле, так і темне, і на Землі вона народжується з правом вибору. Лише від неї самої залежить, чи на стане вона на бік Світла, чи приєднається до легіонерів Темряви. І цей вибір ми маємо змогу робити кожної хвилини. Тож зважайте на це, йдучи до своєї мети, а я хочу побажати, щоб ваш вибір був правильним, тоді ви можете залишатися скільки завгодно такими самими дуальними, але це буде дуальність гармонійна. P.S. Найкраще яскраву індивідуальність Галини Вільховик, на мою думку, характеризують її вірші, збірку яких «Заклинание» можна придбати в книжкових магазинах нашого міста. В одному із своїх віршів вона написала, навіть ще не знаючи про свої попередні життя та не розуміючи, звідки воно надходить: Уже Луна сокрылась в мраке И над землей летели тени Шли по Земле Иисус, Иаков За ними ангелы летели…
