36-річний сарненчанин Данило Шабак не любить, щоб його називали цілителем, бо вважає, що таким словом потрібно величати людину, яка має якийсь надзвичайний лікувальний дар. Його ж здатність до зцілення виросла із захоплення бджільництвом і потягу до книг. У результаті цього забуті колись рецепти апітерапії (лікування продуктами бджільництва) стали в пригоді не лише п.Данилу, а й його сьогоднішнім численним пацієнтам, які їдуть до нього з усіх куточків нашої держави і навіть з-за кордону.
Мені казали: «Ти ходячи помреш»
Про те, щоб мати власну пасіку, Данило Шабак, уродженець села Угли, що на Сарненщині, мріяв ще будучи хлопчаком. Адже виріс у сім’ї, де з діда-прадіда займалися бджільництвом та й все дитинство його пройшло на батьковій пасіці. Втім, мрія його збулась не відразу. Отримавши спеціальність технолога взуттєвого виробництва, він деякий час працював директором філіалу Білоцерківської взуттєвої фабрики, потім створив власне приватне підприємство. І лише одружившись і переїхавши на батьківщину до Сарн, врешті зміг втілити мрію в життя. Задовго до облаштування власної пасіки п.Данило зацікавився апітерапією.
— У 18-річному віці, — розповідає п. Данило, — до мене «причепилась» тяжка недуга. За місяць хвороби я схуд на 18 кг і важив усього-навсього 36 кг. Вигляд у мене був жахливий: одна шкіра й кості. І люди, дивлячись на мене, казали: «Ти ходячи помреш». Але допоміг прополіс. Я ним себе вилікував усього за тиждень. З тих пір пробував лікувати продуктами бджільництва, перевернув гору книг на цю тему, щоденно вдосконалював свої знання.
Замість ампутації — прополіс
Нині двері у хаті п.Данила майже не зачиняються. Щоденно до нього з усіх усюд поспішають люди, лунають десятки телефонних дзвінків з одним запитанням: «Чи не можете допомогти?». Пан Данило не відмовляє жодному з тих, кого можна вилікувати продуктами бджільництва, найтяжчих хворих навіть при потребі поселяє у себе і доглядає разом з дружиною. Однак за лікування береться лише тоді, коли у хворого є готовий діагноз, поставлений медиками. Про результати зцілення п.Данило розповідає, підтверджуючи слова фотознімками. Адже основний контингент його хворих — ті, що отримали опіки. І кадри, на яких зафіксовано людину в перший день лікування і в останній, найбільш переконливо підтверджують цілющу дію продуктів бджільництва.
— Багатьох людей, які отримали опіки, — пояснює п.Данило, — у місцевій районній лікарні навіть не беруться лікувати. А відразу направляють до опікового центру в Рівне, де роблять пересадку шкіри. Таке лікування, по-перше, не кожному хворому по кишені, по-друге, значно довша його тривалість і, по-третє, деяким людям дуже тяжко витримати кілька наркозів, адже пересадка шкіри — це не одноразова операція. Лікування ж з допомогою продуктів бджільництва абсолютно нешкідливе для організму, значно дешевше і коротше. Наприклад, колись до мене потрапив хворий з села Стрільськ, у якого була дуже велика площа опіків: руки, груди, живіт, ноги він обварив окропом. За 9 днів я його поставив на ноги, а вже на десятий день він поїхав на заробітки на скирдування.
Зверталась до мене і 17-річна дівчина з опіком обличчя і грудей. На сьому добу лікування у неї була зовсім чиста шкіра: робити пластичну операцію не довелось. Найтяжчих хворих, звичайно, доводиться лікувати довше. Так, був у мене випадок, коли звернувся чоловік з опіком рук ІІІ ступеня. Що це таке, можуть уявити лише медики: клапті шкіри звисають, виглядають кості, руки були майже обвуглені. Медики відразу запропонували єдиний спосіб лікування — ампутацію. Мені навіть страшно було пробувати свій варіант зцілення хворого. Але прополіс допоміг. Трохи менше як за два місяці рук цього чоловіка не можна було впізнати, а зараз він уже майже здоровий.
Лікарі називають мене ненормальним
Окрім опіків, п.Данило лікує хвороби органів дихання, шлунково-кишкового тракту, деякі хвороби крові, жіночі, шкірні, виразки, безпліддя та ін. Використовує для цього не лише мед і прополіс, а й інші продукти бджільництва: пергу, пилок, маточне молочко, віск.
— Бджола летить на лікарські рослини і бере звідти мед, — пояснює п.Данило причини цілющих властивостей продуктів бджільництва. — Сьогодні наука ще повністю не вивчила, які саме речовини, вироблені бджолами, діють зцілююче на організм і яким чином. Втім, давно помічено, що члени родин пасічників менше хворіють і значно частіше за інших людей потрапляють у число довгожителів. У мене в родині всі вживають продукти, які дає наша пасіка. І ось, наприклад, нещодавно дружина проходила обстеження в нашій поліклініці, то лікарка була здивована, що в неї не збільшена щитовидна залоза, адже більшість жінок у нашій радіаційній зоні мають таку патологію.
Втім, незважаючи на позитивні результати використання продуктів бджільництва, в офіційної медицини ставлення до апітерапевта п.Данила неоднозначне. Одні медики самі направляють до нього хворих, інші — називають його ненормальним і шарлатаном. Щоправда, є у п.Данила товариш лікар, який усіляко йому допомагає вдосконалювати знання з медицини. Прізвища його він не розголошує, однак уже з мови п.Данила, насиченої медичними термінами, можна зробити висновок, що вивчення медицини він не цурається.
28 свиней годую раз... на три тижні
Лікує і доглядає своїх пацієнтів п.Данило безкоштовно. Плату бере лише за продукти бджільництва, які використовує в лікуванні, якщо хворий не приїхав до нього зі своїми. Живе його родина, а у п.Данила троє діточок (у тому числі усиновлена дівчинка-сирота), з пасіки, в якій 50 бджолиних сімей, та підсобного господарства. Господарство чимале: 4 корів та 28 свиней. На запитання «Як вдається його утримувати, адже діти ще маленькі і допомогти не можуть?» (за чутками, п.Данило має 70 свиней і доглядати їх доручає своїм пацієнтам. — Прим. авт.) п.Данило відповідає:
— Доглядати мені господарство зовсім не тяжко, адже я використовую закордонну технологію відгодівлі свиней. Сам її знайшов у літературі. Вона дуже проста: раз на три тижні насипаєш свиням у певних процентних співвідношеннях сою, ячмінь та пшеницю. І не потрібно щодня з відрами до хліва ходити, і результат чудовий: свині дуже швидко ростуть.
Потрібно ставити цю справу на вищий рівень
Пан Данило мріє створити центр апітерапії, адже тоді б у нього була можливість значно більшій кількості людей допомагати. Однак поки що це лише мрія. Хоча він розуміє, що якби запропонувати таку ідею за кордоном, то за неї швидко вхопилися б. Адже уже зараз його способом лікування цікавляться люди з Німеччини, Росії. Втім, п.Данило не хоче залишати батьківщину, так само як не хоче і бути лікарем лише для заможних людей. І тому не відмовляє у лікуванні дитини і матері-алкоголічці, яка не має чим заплатити навіть за продукти бджільництва, і звичайному сільському чоловіку, який не має великих статків. Не прагне п.Данило і зажити слави, адже й так у нього дуже багато хворих, а слава спровокує те, що їх буде ще більше і він не зможе допомогти їм усім.
— Потрібно ставити цю справу на вищий рівень, — розмірковує п.Данило. — Досі після мене жодна людина з опіками не потрапляла до опікового центру. Однак якщо раптом якась помилка чи похибка... Тому потрібно створити центр, де було б більше приміщення, де б за хворими наглядав і лікар-представник офіційної медицини.
Отримати ліцензію допомагають
Заступник начальника обласного управління охорони здоров’я Олег Ушкевич, якому ми розповіли про п.Данила, пояснив, що ліцензії на лікувальну діяльність видає Міністерство охорони здоров’я, тому не відомо, скільки людей в області займаються нетрадиційною медициною. Хоча саме на управління покладена відповідальність за контроль над ними. Тому в районах проводяться зараз перевірки всіх людей, які беруться неофіційно зцілювати людей, адже досить часто серед них трапляються звичайнісінькі шарлатани і шахраї. Щодо тих, хто справді допомагає хворим вилікуватись, то, як запевнив п.Ушкевич, їм допомагають отримати ліцензію на їхню діяльність. Якщо ж у людини немає медичної освіти, то вона може пройти місячні курси в Інституті народної медицини у Києві. Тут їй дають хворих і вона їх лікує. Якщо результати позитивні, тоді їй видають ліцензію і вона може працювати під наглядом лікаря. Щоправда, все це — і курси, і ліцензія — коштує грошей. Тому ті, хто не може виділити собі суму на отримання ліцензії, здебільшого продовж
ують працювати підпільно. Якщо шкоди такі цілителі не завдають, до їхньої діяльності не ставляться надто прискіпливо.
