Колись я бачив її щоранку. Зі сходом сонця, а то й раніше, до неї сходились постійні відвідувачі, багатьох з яких я знав особисто. Підходили з різних боків нервовою метушливою ходою. Заходили всередину, отримували там пластикову чарчину зі «ста грамами» та ще одну з найдешевшим лимонадом для «запити».
Після чого виходили на вулицю із зовсім іншим настроєм. Я ж за цей час встигав випити чаю — «розливайка» знаходилась навпроти мого вікна з іншого боку вулиці на місці колишнього магазину цукерок. Потім там відкрили щось інше, потім іще, потім іще. Охочі перехилити зранку «соточку» зникли з моїх очей і вже, як тепер кажуть, не «робили мій ранок». Чи означало це, що у наступі на місцевих алкоголіків було здобуто перемогу? Звісно, що ні — просто вони тепер ходили до іншої «розливайки». І досі це роблять, причому самі «розливайки» виникають і зникають у різних частинах міста за невідомим мені алгоритмом. Можна було поцікавитись та дізнатись подробиці у компетентних осіб, але навіщо? Я до тих «розливайок» все одно не ходив і не піду, а ті, хто ходив, знайдуть куди ходити аж поки… Отут я не знаю, що сказати. Тому що бажання похмелитися буде у частини наших людей завжди, а значить, завжди будуть місця, де це можна зробити. Хоч офіційно, хоч навпаки. Бо «розливайки» — це не причина, а наслідок отого згаданого вище бажання. Ви зрозуміли, напевно, що я це все пишу не про алкашів, або не лише про них. Це я так коментую закриття тих самих телевізійних каналів, де агітували проти України. Я особисто цих каналів ніколи не дивився, так само як ніколи не ходив до тої «розливайки» на протилежній стороні вулиці. Саме тому впевнений, що охочі до «руськава міра» легко знайдуть собі що дивитися подібно до алкоголіків, які знайдуть собі іншу «розливайку». Наші вороги разом із тими, хто їх у нас підтримує, не зникнуть після закриття трьох телеканалів. Навіть якщо таких каналів закриють ще три, чотири чи десять. Тому що ці люди є — інакше медведчуки не витрачали б на ті канали купу грошей. А те, що зробив Зеленський, нагадує мені оте саме закриття «розливайки» навпроти мого вікна. Звісно, я радий, що тепер не бачу зранку череди алкозалежних, яка поступово оновлюється — хтось помирає, хтось стає алкоголіком і приходить на його місце. Все це з певного часу відбувається не у мене на очах, і це добре. Може, до нових «розливайок» ходити трохи далі й хтось через це кине пити? Та це навряд — залежність від алкоголю, так само як і ненависть до України, лікуються дуже складно і довго. І, як свідчить практика, практично не виліковуються. Тому добре хоча б те, що тепер вони вже не перед самими очима…