Оскільки позивач –екс-голова Костопільської РДА Микола Желєзний не зумів переконати суд, що поширена відповідачем інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.
Під час розгляду матеріалів справи з’ясувалося, що 27 лютого 2015 року Любов Кочеровець у Костопільській районній адміністрації під час проведення громадських слухань щодо призначення Миколи Желєзного на посаду голови Костопільської РДА поширила інформацію, що він «обікрав її сина», «вибив з нього боргову розписку», а «суд виграв, бо в суді такі самі (як позивач негативні особи) і в суді (позивач) ногами двері відкриває». Вживалися, зі слів позивача, й образливі слова. Желєзний звернувся із позовною заявою про захист честі, гідності та ділової репутації до Костопільського районного суду. Розгляд справи відбувся 7 листопада 2017 року. У задоволенні позову суд позивачеві відмовив. Рішення місцевого суду Желєзний оскаржив в апеляційному порядку. Він просив визнати висловлювання, поширені 27 лютого 2015 року костопільчанкою, недостовірними та такими, що порушують права, свободи та ганьблять його ділову репутацію, а також просив зобов’язати відповідачів, Любов Кочеровець та її сина Тараса, спростувати згадані відомості.
Прес-служба Апеляційного суду Рівненської області повідомила, що залишаючи рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області виходила з того, що розповсюджена відповідачем інформація є фактичною критикою дій позивача і не спрямована на приниження його честі, гідності та ділової репутації. При цьому суд першої інстанції врахував, а Апеляційний суд Рівненської області підтримав позицію, яка полягає в тому, що позивач є публічною особою і, погодившись нею стати, має зважати й на критичні висловлення, навіть на ті, які є образливими та викликають занепокоєння. Відтак, поширені Любов Кочеровець висловлювання є оціночними судженнями, її суб’єктивною думкою, критикою позивача як представника місцевої влади, тому ця інформація не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини.
