У середу зранку подивився за звичкою іноземні новини. Справжні новини з-за кордону, а не ті, що передають наші телеканали, переклавши з російської. Найцікавішою видалася новина з Північної Кореї. Там було страчено міністра оборони. Стратили його за "державну зраду", яка полягала у тому, що міністр заснув на нараді у головного корейця і внаслідок цього не почув і не виконав доручення, яке той йому дав. Причому бідолашного міністра не застрелили у підвалі несподівано у потилицю, як це робили у нас до скасування смертної кари.
Так само його не посадили на "електричний стілець", як робили колись у деяких американських штатах. Йому не зробили смертельну ін'єкцію, як там це роблять тепер. Корейському міністру не відрубали голову гільйотиною, як це донедавна робили у Франції. Міністра збройних сил Корейської народно-демократичної республіки розстріляли із зенітної установки на території військового училища. Ось так. Що можна про це сказати? Лише одне — диктатор Північної Кореї по-звірячому розправився із своїм підлеглим. А чи був у нього вибір? Напевно, що не було. Тому що третій правитель комуністичної династії Кімів, які правлять Північною Кореєю сьомий десяток років, не має іншого способу примусити боятися себе. Він свідомий того, що десятки мільйонів підлеглих ненавидять його. Поки що у душі. Але якщо їм дозволити, то вони того Кіма так стратять, що розстріл з артилерійської установки на території військового училища буде видаватися у порівнянні не просто гуманним, а високогуманним. До чого я про це? До того, що складно все у нас. Суцільні проблеми. І керівники довкола такі, що порозстрілював би всіх, якби мав оту зенітну установку та територію військового училища. Ну, це, канєшно, в смислі переносному. Бо насправді ми самі поки що не знаємо, що із нашими високопоставленими злочинцями. А злочинці вони усі, бо обіцяли нам рік тому мир, а привели до війни, якій не видно кінця. Війни, з якої привозять загиблих і куди відправляють на погибель. Ну як за таке не розстріляти? Кого саме? По-хорошому слід починати із найголовнішого, того самого, що рік тому обіцяв закінчити війну "за кілька годин", а тепер остаточно забрехався услід за своїм партійним "вождем" із Рівного. Скажете, що не можна цього робити, що це не по закону. Згоден. А що по закону? І який у нас закон існує? Хто цей закон виконує? Зовсім із цим погано — навіть розстріляти кого треба в разі чого немає кому і немає як. Тож у наслідку маємо два виходи — або йти до "методу Кіма", тобто отримати "вічного" вождя, який буде за нас вирішувати, кого і як саме карати, або йти методом демократії, відбираючи поміж себе найдостойніших і обираючи їх потім до органів влади. Щоб вони у цій владі приймали та виконували справедливі та законні рішення. Скажете, що вже третій десяток років обираємо, а результату немає? Неправда. Результат є. Цей результат хоча б у тому, що я оце зараз таке пишу і мені за це нічого не буде. Просто обирати слід ще більш ретельно, щоб не міняти недоумка на пустобреха, як це ми минулого разу зробили. І спроби ці повторювати регулярно, поки не навчимося. Іншого способу немає. Оце стріляти по міністрах із зеніток — не метод. Таке роблять лише ті, що дуже бояться за свою владу, знаючи, що після влади вони втратять і життя. За усе, що перед цим наробили. Так буде з корейським Кімом, а також з усіма, хто хоче його наслідувати чи навіть потроху це робить. Побачите!
