Хто такий народний депутат? Це представник виборців у найвищому законодавчому органі держави — Верховній Раді України, скажете ви. І це так. Але крім того, це й представник певної політичної сили, який підтримує, пропагує, втілює в життя її ідеологію та програму партії. Саме за це переважна частина суспільства висловлює йому довіру для реалізації цих програмних засад у своїй законотворчій діяльності.
Я, Микола Кучерук, як народний депутат України, обраний у мажоритарному окрузі на Рівненщині, безумовно усвідомлюю себе виразником інтересів усіх виборців, які довірили мені представляти їхні інтереси у Верховній Раді. З іншого боку, як представник найбільшої опозиційної партії на Рівненщині — «Батьківщини», я є носієм її ідеології і своє завдання у парламенті вбачаю в постійній реалізації тих принципів, які об’єднали мільйони українських виборців навколо програмних засад нашої партії та її ідеології. Ідеологія партії — це не лише красиві слова та загальні фрази у її програмі. Це ідеї та загальнонаціональні цінності, які об’єднують її членів. Якщо частина суспільства підтримує та розуміє їх — партія має можливість прийти до влади. Як наслідок, ідеї втілюються у конкретні результати — закони, за якими житиме суспільство. Саме у наявності ідей, які здатні втілитись у конкретні результати, полягає цінність партій, які сповідують загальнонаціональну ідеологію. Противагою їм є партії вождистські — ті, що залежать лише від особистості лідера. Звісно, роль лідера — надзвичайно важлива для кожної партії. І «Батьківщина» є яскравим прикладом цього: нашу партію важко уявити без її лідера Юлії Тимошенко, яка, переконаний, є справжнім лідером не лише «Батьківщини», а й Батьківщини без лапок — нашої з вами держави, всієї української нації. Недарма режим Януковича кинув цю незламну жінку-лідера за грати — нинішня влада боїться реальної політичної конкуренції і саме у лідері «Батьківщини» вбачає найбільшу загрозу для свого авторитарного панування. Бо саме Юля, як з любов’ю називає нашого лідера український народ, має найбільший шанс перемогти Януковича на виборах в 2015 році. Недарма кажуть, що Бог посилає людині і суспільству випробування разом із силами для їх подолання. І навіть, якщо вони на перший погляд видаються непосильними, стають у такій ситуації справжнім іспитом на міцність. Гідно пройшовши їх, і людина, і політична сила, і суспільство, в цілому, відразу здатні піднятись на якісно новий рівень свого розвитку. Випробування ув’язненням лідера, тиском, політичними репресіями, шантажем, залякуваннями і підкупом пройшла партія «Батьківщина». І це підняло нашу політичну силу на новий щабель розвитку: за умов, коли лідер партії не має змоги щоденно в оперативному режимі керувати її роботою, координувати протестні акції, відстоювати ідеологію «Батьківщини» з трибуни парламенту і на майданах українських міст, наша політична сила не лише не зламалась, а й продемонструвала справжню стійкість і життєздатність. Саме «Батьківщина» стала серцем об’єднаної опозиції, яка у новому парламенті сформувала потужну силу опору режиму Януковича і сьогодні через узгоджені дії чинить спротив узурпації влади, протидіє брутальному порушенню Конституції та ухваленню антиукраїнських законів і вимагає скасування вже прийнятих, а найголовніше — пропонує альтернативні закони, які базуються на ідеології партії, і через використання всіх доступних важелів депутатської діяльності не на словах, а на ділі відстоює інтереси виборців. Ми звикли сприймати ідеологію дещо звужено, бо за 70 років радянської влади в мислення людей увійшов стійкий стереотип протистояння: комуністи — націоналісти. Так само як і зараз багато хто сприймає ідеологічну боротьбу, як протистояння влади і опозиції. Насправді, ідеологічних течій набагато більше. І опозиційність «Батьківщини» — це не ідеологія сама по собі. Опозиційність — це наша позиція по відношенню до діючої влади. Ідеологія в «Батьківщині» — це реалізація основних ідей, цінностей, від яких наша партія не відступить. Саме ідеологія вирізняє її з-поміж інших партій. І те, що «Батьківщина» в нинішніх непростих умовах не просто вистояла, а й змогла домовитись з іншими партіями, утворивши сильну об’єднану опозицію і нині узгоджено діючи у Верховній Раді — також говорить про життєздатність нашої ідеології. Основна перевага ідеологічних партій — у тому, що вони залежать не від лідера, керівного кола осіб-фінансових донорів, а від внутрішніх цінностей та ідей, які трансформуються в програми. З цими програмами кандидати ідуть на вибори, а потім реалізовують їх через відповідні закони. Ці ідеї повинні об’єднувати всі структури партії, вони мають пронизувати роботу депутатів від партії в радах усіх рівнів. І чим зрозумілішим, для місцевої громади, будуть ці ідейні засади, тим легше буде згуртовувати людей саме навколо ідеї. Ідея — це прапор, під яким гуртується нація. В умовах багатопартійної системи тільки ідеологічна партія має шанс вижити і успішно відстоювати свої позиції. Вже нині бачимо, що частина партій, які не мали ідеології, розчинилися в політичному забутті. Звісно, у «Батьківщини» є і конкуренти і ідеологічні опоненти, але це — демократична норма, бо нам якраз і потрібна чітка зрозуміла позиція — об’єктивна, а не суб’єктивна. Сьогодні ми повинні чітко і голосно заявити: партія «Батьківщина» ставить за мету стати загальнонаціональною об’єднавчою центристською політичною силою, правлячою партією. Завданням «Батьківщини» є конституційне змагання за лідируючі позиції в керівництві державою і регіонами, а для цього насамперед нам разом зі іншими опозиційними партіями потрібно перемогти Януковича на президентських виборах 2015 року і обрати Президентом України єдиного кандидата від опозиції. Ідеологія «Батьківщини» — це центризм, який поєднує в собі лібералізм в економічній сфері і консерватизм у сфері гуманітарній. Чому таке поєднання, спитаєте ви? Невже не можна сформулювати ідеологію одним словом — наприклад, комунізм або націоналізм? Хочу пояснити. «Батьківщина» — це партія загальнонаціонального масштабу. Наша мета — це об’єднати навколо себе заради перемоги на виборах для утвердження справедливої влади в Україні більшу частину суспільства. А для цього нам потрібно спиратись на підтримку справді більшості українців, а не лише окремої їх частини, яка сповідує певну вузьку ідеологію. У ХХІ столітті з його швидкими темпами розвитку, великими обсягами інформації та бурхливим ростом її поширення, потрібно бути конкурентоспроможними і гнучко реагувати на виклики сучасності. І це стосується всіх сфер, в тому числі й партійного будівництва. Тому дотримання лише якоїсь однієї ідеологічної течії — це добре для партії «вузьконішевої», яка спирається лише на якийсь один прошарок суспільства, але цього мало для потужної об’єднуючої сили загальнонаціонального масштабу, яка прагне говорити однією мовою і з жителем Заходу, і з виборцем Сходу, і з вчителем, і з селянином, і з підприємцем. А саме такою партією є наша «Батьківщина». Саме тому — таке поєднання: лібералізм в економіці та консерватизм у гуманітарній сфері. Спочатку — про економіку. Що таке лібералізм в економічній сфері? Це насамперед невтручання. Держава виходить з того, що всі люди спроможні конкурувати між собою на рівних засадах. І не лише в економіці — ліберальний погляд на політичне життя передбачає, що всі мають рівне право брати участь в управлінні державою і реалізовують його через об’єднання в партії і громадські організації та через участь у виборах — як безпосередню, в якості кандидата, так і як виборця, підтримуючи ту чи іншу політичну силу. Тобто не заважайте людям — і вони самі про себе подбають. Самі зароблять собі на життя, ще й дадуть роботу іншому. Самі оберуть собі справедливу владу, а не нав’язану згори. Ми вважаємо, що у сфері економіки Україні потрібно рівнятися на цивілізований світ: Європу, США, де закони ринку ефективно діють вже не одне століття. Не потрібно винаходити велосипед, шукаючи якийсь свій особливий український шлях. Приватна власність, вільна конкуренція на ринку, свобода підприємницької діяльності, але разом з усім цим — і дієвий соціальний захист вразливих верств населення. Це ті механізми, які успішно працюють в Європі і світі. Саме такий ліберальний підхід в економіці допоміг Європі поетапно і послідовно домогтися значного, помітного підвищення рівня людського життя. І саме такий шлях, на переконання «Батьківщини», повинна пройти й Україна. Нам потрібно запозичувати кращий закордонний досвід собі, а не думати, що якісь міфічні союзи з авторитарними режимами здатні замінити нам європейський вибір в економіці. Подивіться, які середні зарплати і пенсії в Європі — і які в республіках колишнього Союзу. Чи це не є найкращий доказ того, яка економічна модель є більш дієвою і на що нам слід орієнтуватись, розбудовуючи економічну систему України?! Європейська економіка — це насамперед сильний середній клас. Це люди, які власною працею, власним розумом заробляють собі на гідне життя, всі ті, хто своїми знаннями і вміннями повинен забезпечувати собі та своїй родині достойні умови життя. Це потужний прошарок малого бізнесу — люди, які створили власну справу і сьогодні або самі працюють на себе, або вже й дають роботу іншим людям на своєму малому підприємстві, часто сімейному. Це різноманітні ательє, магазини, майстерні, заготівельні пункти, перукарні і т. д. Такий бізнес повинен стати основою стабільності суспільства як в місті, так і у селі. Селянин, який може, хоче і вміє працювати — повинен стати таким самим представником середнього класу, як лікар чи юрист у місті. Ліберальна теорія в економіці стверджує: якщо людині створено умови для вільної конкуренції, то енергія, яку вона витрачає, здатна приносити користь іншим. І таким чином якраз і відбувається поетапне і послідовне підвищення якості життя всього суспільства. Але біда в тому, що в нас в Україні цього середнього класу немає, влада всіляко перешкоджає його становленню і відверто знищує вже сформованих його представників — через драконівські податкові кодекси, пенсійні реформи, створення корупційних переваг для великих олігархічних монополій у бізнесі. І це не випадково. В Європі саме цей прошарок суспільства є потужним суспільним гравцем, думку якого поважають провідні політичні партії. Бо ці люди — освічені, реалізовані, самодостатні — мають власний погляд на життя, і ними важко маніпулювати. Їм не задуриш голову байками про «пакращення», «від стабільності до добробуту» і т. д. Тому владі в Україні невигідне існування потужного середнього класу. Її влаштовує існуюча соціальна прірва, де розрив між доходами найбагатших та найбідніших відрізняється в десятки разів. Коли в людини відсутнє найнеобхідніше, подальша перспектива розвитку країни відходить на другий план, на першому місці залишається елементарне фізичне виживання. Зрозуміло, що все це не має нічого спільного з європейською політичною практикою. Тому я ще раз хочу наголосити, що економічний лібералізм і ставка на формування міцного середнього класу — це наріжний камінь ідеології «Батьківщини». Суть державної економічної політики «Батьківщина» вбачає в залученні до активної трудової діяльності більшості працездатних громадян, у широкому розвитку економічної самодіяльності й підприємництва населення з метою різкого збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції і послуг як на великих підприємствах, так і через найефективніші форми малого й середнього бізнесу, як це є у передових країнах. Захист вітчизняного виробника і споживача мусить стати постійним національним пріоритетом. Підвищення внутрішньої й міжнародної конкурентоспроможності української промислової продукції має стати головним завданням державної стратегії. З іншого боку, на нинішньому етапі важливим нашим стратегічним завданням є боротьба із зубожінням народу, безробіттям і бідністю, за підвищення життєвого рівня багатодітних і малозабезпечених сімей, пенсіонерів та інвалідів. Вирішенню цього завдання повинні бути підпорядковані всі державні ресурси та бюджет країни. Наша мета — це побудова суспільства рівних можливостей, яке здатне забезпечити благополуччя і заможне життя громадян на європейському рівні. Розбрат у суспільстві відповідає інтересам кланів, які узурпували державну владу і прагнуть її утримати. Демократія і бідність громадян — несумісні явища. Без добробуту громадян дієва демократія не реальна. Таким чином, саме через центризм «Батьківщина» відстоює розвиток української політичної нації. Держава повинна існувати для людини, а не людина для держави. Антидемократичний кланово-олігархічний владний режим повинен зійти з політичної сцени України в небуття. Реальне народовладдя повинне бути забезпечене не на словах, а на ділі. Пряме волевиявлення народу повинне бути гарантованим. Конституція України має стати реальною гарантією проти авторитаризму й узурпації влади, а система виборів — забезпечити проведення чесних і демократичних виборів усіх рівнів. Ми впевнені, що ідея єдності і прогресу суспільства не може бути реалізована без єднання влади з українським народом, між якими сьогодні існує велике провалля. Партія «Батьківщина» має достатній інтелектуальний потенціал, щоб через всенародні вибори сформувати парламентську більшість і очолити уряд політичної більшості. В усіх гілках влади повинні працювати професіонали, патріоти України, державники. Ми готові сформувати уряд Народної довіри й у найкоротший термін подолати глибоку системну кризу усіх сфер суспільства. Політична стратегія нашої партії базується на ідеології демократії й солідарності людей, захисту інтересів місцевих громад. Демократизація країни і формування системи реального народовладдя, підвищення ефективності парламентаризму є найважливішими пріоритетами політичної стратегії партії на нинішньому етапі. Сильна місцева громада відповідає традиціям української ментальності, адже недарма наш Великий Кобзар Тарас Шевченко писав: «В своїй хаті — своя правда, і сила, і воля». «Батьківщина» свідома того, що на нинішньому перехідному етапі суспільство України є ще політично неструктурованим. Країна штучно ділиться на окремі політичні табори з діаметрально протилежними цілями. Наші політичні опоненти експлуатують штучний поділ України на Схід і Захід. Наше завдання — сприяти прискореному об’єднанню нації на базі спільних для всіх національних інтересів заради перетворення України на багату й сильну європейську державу. Саме тому ми сприятимемо розвитку всіх форм місцевого самоврядування, формуванню у населення активної громадянської позиції, заснованої на національних інтересах і принципах захисту прав людини. Сильна регіональна політика, посилення ролі регіонів та їхніх можливостей у соціально-економічному розвитку — пріоритетні політичні завдання партії. Якщо в економічній сфері наша ідеологія — це лібералізм, то в гуманітарній — консервативна, вона спирається на національні українські традиції, сформовані впродовж століть. Українська мова, моральні цінності християнства, національні традиції, міцна родина — все це повинно набути нового звучання в ХХІ столітті і в епоху глобалізації стати ключовою складовою нашого гуманітарного життя. Чому консерватизм у гуманітарній сфері? Насамперед тому, що для нас, українців, багато важать наші традиційні цінності. Це те, що формує нашу душу, наш, як зараз прийнято говорити, менталітет. Християнська віра, традиційна сім’я, українська мова й українські традиції — це те, що століттями формувало і об’єднувало українців як націю, те, що закладено у генетичний код кожного з нас. Для нас, українців, віра, мова, родина — це ключові підвалини життя, складові самоідентифікації як представника своєї нації. Не випадково наші традиційні цінності так люто нищили окупаційні режими — їм потрібно було насамперед «розмити» українців як єдину націю, щоб перетворити на безлику масу, якою легко маніпулювати. Те саме бачимо сьогодні, коли, з одного боку, табачники різних мастей насаджують російську мову і переписують історію на догоду Москві, а з іншого — недалекоглядні «нібито європейці» насаджують нашим дітям з телеекранів розпусту і гомосексуалізм. Минають століття, а знаряддя антиукраїнських сил лишаються ті самі — стріляти у серце нації, в її головні цінності, щоб задурити їй голову, обманути душу, перетворити народ на натовп без роду і племені, без Бога в серці й пам’яті в душі. Тому наше завдання на сьогодні — поєднати в державній гуманітарній політиці світові та національні цінності, принципи гуманності й людської гідності. Держава не повинна втручатись у сферу приватного життя людини, коли вона приймає важливі для себе рішення про духовні цінності, про моральний вибір — але в той же час вона повинна захищати те, що ідентифікує нас як українців — для нашого ж блага. Освіта і наука за часів чинної влади стали найбільш упослідженими сферами життя суспільства. Розвиток нових освітніх технологій, навчання за сучасними програмами, застосування знань на практиці, підготовка спеціалістів необхідних ринку праці — ось, що може справді дати перспективу Україні. Українські фахівці є одними з провідних у сфері ІТ-технологій, але вони просто не цікаві державі та працюють на транснаціональні корпорації. Україна має високий аграрний потенціал, але сьогоднішнє сільське господарство здатне на життя лише за умов використання високопродуктивних сучасних технологій. Бізнес, який зацікавлений в нових наукових розробках та вкладає інвестиції в наукову сферу, повинен мати заохочення від держави для подальшої роботи в цьому напрямі. Необхідно забезпечити ефективну реалізацію прав і свобод кожної людини, прав національних меншин, рівність чоловіків і жінок. Ми повинні послідовно домагатися відродження і поступального розвитку української культури та мистецтва; забезпечити реальний статус і утвердження української мови як державної і стимулювати її вивчення всіма громадянами. Чітко усвідомлювати і говорити про те, що українська мова була, є і залишиться єдиною державною мовою в Україні. Це аж ніяк не принижує права інших мов і право представників різних національних меншин на використання своїх мов. Усі мови мають розвиватися, але державна мова в державі Україна — лише одна, українська. Мовний закон Колесніченка — Ківалова повинен бути скасований, а прийняття подібних документів у подальшому — унеможливлено. Мова, яку нищили століттями загарбники всіх мастей, а нині прагнуть добити доморощені перевертні (за паспортом — українці, за партійністю — «регіонали», а в душі — зрадники свого народу і найманці імперської Москви), повинна бути захищена на державному рівні. У сфері функціонування української мови не можуть діяти такі самі ліберальні засади вільної конкуренції як в економіці — тут не повинен перемагати сильніший. Спочатку потрібно повернути нашій мові те, що вона повинна мати за законом і совістю — можливість вільного розвитку і використання у своїй державі, на своїй землі. Лібералізм у такій чутливій сфері, як гуманітарна для України сьогодні — не крок вперед, а крок у могилу — для всіх традиційних цінностей українства, які цементують нас як націю і роблять сильними перед викликами глобалізації третього тисячоліття. «Батьківщина» впевнена: в об’єднану Європу ми повинні прийти з власним національним «я», зі своїм унікальним культурним і духовним надбанням, з неповторним українським обличчям, яке вирізнятиме нас у глобалізованому світі. «Батьківщина» об’єднує Україну, не ділить українців за ознаками національності, мови, релігії, історичної пам’яті тощо, вона сприймає як реальність те, що багато громадян України стоять на інших, ніж ми, ідеологічних позиціях. Ідеологічні розбіжності не мають стати приводом для громадянських конфліктів, а жодна ідеологія не може бути нав’язана примусом. «Батьківщина» вважає пріоритетом єдність політичної нації, що вимагає від усіх нас глибокої терпимості до носіїв інших поглядів і компромісу. Ми повинні проводити послідовну політику свободи совісті, невтручання держави у міжконфесійні справи, сприяння міжконфесійному діалогу. Нам потрібно більш активно протидіяти пропаганді аморальності через засоби масової інформації. Позбавляти український народ його духовних цінностей і національної гідності основне завдання нинішньої правлячої антиукраїнської влади . Наша політична сила завжди відстоює розвиток освіти і виховання молоді на українських, християнських традиціях. На нас, рівнян, тут покладається особлива відповідальність — ми повинні показувати в цьому приклад іншим регіонам. Ми пишаємось тим, що на нашій рідній землі було перекладено українською мовою Пересопницьке Євангеліє, Острозька Біблія. Тому патріотизм і духовність завжди були притаманні Рівненщині і нам необхідно відновлювати нашу духовну та патріотичну спадщину, і я впевнений в тому що наші однопартійці слугуватимуть у цьому прикладом. Отже, саме поєднання економічного лібералізму і гуманітарного консерватизму, покладене на глибоку демократичну основу, і є змістом ідеології центризму, яку відстоює партія «Батьківщина». Така ідеологія об’єднує більшу частину українського суспільства, вона є близькою кожному українцю. Кожен українець скаже про «Батьківщину»: «Так, це моя партія!»
