До Америки я вперше потрапив років з десять тому, тобто у вже досить поважному віці. До цього я прочитав про ту Америку купу книжок, передивився сотні американських фільмів, переслухав тисячі американських пісень. Тому вразило мене там саме те, що насправді все так і є! Американці живуть у таких самих оселях, їздять на таких самих авто, сидять у таких самих тюрмах (екскурсія до справжньої тюрми входила у програму нашої поїздки), харчуються у таких самих забігайловках… Коротше, я ніби нікуди і не їздив – все побачене я вже добре знав до цього і не зустрів там нічого нового. Чому я про це згадав? Тому що у американців, на відміну від нас, немає різниці між справжнім життям і життям «як у кіно». Ми ж звикли до іншого і нема на це ради.
Тому згадаймо купу американських кінофільмів та серіалів про їхніх політиків. Підступних, продажних, безпринципних, хтивих, марнославних… А тепер спробуємо збагнути, що вони такі і є насправді! Тут і тепер! Бо ж в Америці кіно – це не яскрава картинка того, чого в житті не буває, а саме навпаки! Тож коли ми з надією дивимось на американських президентів, міністрів, сенаторів, конгресменів, губернаторів і т. д., то маємо розуміти, що вони точно такі самі як у їхніх же фільмах та серіалах – підступні, продажні, безпринципні… І нам вони допомагають не за покликанням благородного сумління, а із зовсім інших причин. Зміняться причини – допомагатимуть комусь іншому. Тому не слід на тих американців ображатися – вони нас ніколи не обманювали, вони ж такі самі як у кіно!
