Щось подібне було вісім років тому. Навесні 2014-го уряд США наполегливо не рекомендував громадянам Сполучених Штатів їхати до України. Нагадаю, що тоді ще не було жодної війни – перевдягнуті російські війська без жодного пострілу окупували Крим, а по містах українського Сходу та Півдня бігали сепаратисти, яким ще не допомагала регулярна армія ворога. Але американці вже тоді забрали з України максимальну кількість своїх громадян, залишивши лише кількох дипломатів, біля помешкань яких цілодобово гули заведені та заправлені джипи, готові терміново рушити до аеропорту.
Саме тоді до нас в рамках однієї з численних міжнародних програм мала прибути група журналістів із США. Але їхню поїздку щораз відкладали. Аж поки уряд Штатів офіційно не скасував заборону на поїздки до України, точніше, рекомендацію цього не робити.
Сталося це восени 2014-го, коли війна на Донбасі була ще у розпалі. Точніше, не війна – її тоді боягузливо називали у нас «АТО», соромлячись визнати, що проти нас воюють ніякі не «rebels», тобто «повстанці», а російська армія. Попри це уряд США вирішив, що штатівські громадяни вже можуть їхати до Києва, де абсолютно безпечно.
Так воно, врешті, і сталося – війна майже на вісім років локалізувалася на всім відомих рубежах ОРДЛО. Виходить, що американці щось знали. Що саме? Нам досі так ніхто нічого з цього приводу не сказав. А може сказав, але нам забули переказати.
Тепер маємо щось схоже. У розпал війни, коли в українському небі літають балістичні ракети, коли не припиняються артилерійські обстріли і взагалі війна у самому розпалі, американські дипломати повернулися до Києва.
Ви ще не забули, як вони втікали взимку з нашої столиці, поки Зеленський розповідав нам про «травневі шашлики»? Втікали тому, що знали те, про що ми дізналися вранці 24 лютого.
Тепер американці теж щось знають. Що саме? Що це за інформація, яка дає їм упевненість у власній безпеці там, звідки вони накивали п’ятами у лютому? Нам про це не кажуть.
Чому? Власне, а навіщо нам казати? Ми все одно слухаємо Зеленського!
Микола НЕСЕНЮК.
