Микола Несенюк: Без перекладача
17.12.2024 09:30 Олена Ракс
277
0
Ми у соцмережах:
Мені було тоді трохи за вісімнадцять. Нас, «маладих байцов», після прийняття присяги відправили до військових частин, які будували дорогу через Карпати. Разом зі мною до частини прибуло двоє вірмен – Цатурян та Вардумян. Їм було по двадцять сім і прибули вони із... Ірану.
Так, саме звідти, де і досі живуть мільйони вірмен, їхні родини емігрували до СССР. Приїхавши до Єревану молоді емігранти отримали не паспорти, а військові квитки – новій батьківщині була потрібна дармова робоча сила.
Хлопці до цього не лише не говорили, але навіть не чули мови, якою спілкувалися в «савєцкай армії». Але вже за два-три тижні, перепрошую, вони вже чудово розуміли всі команди і досить пристойно говорили з нами тою собачою мовою. Інакше і бути не могло – наш ротний казав, що ті посланці азіатських та кавказьких регіонів, які вдають, що не розуміють його команд, «дурачкамі прікідиваются». Як наслідок всі ми розуміли один одного без жодних перекладачів.
Серед шістнадцяти тренерів футбольних команд, які стартували у поточному чемпіонаті України, було двоє таких, що спілкувалися зі своїми футболістами та всіма іншими через перекладачів. Результати їхніх команд натомість зовсім не відповідали амбіціям власників, які запросили тих іноземців на роботу. Один із цих тренерів вже отримав подяку і поїхав додому. Другий ще працює, пояснюючи всім через перекладача що все йде за планом.
А я чомусь згадую тих вірмен часів моєї юності і слова мого ротного командира.
ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686
