О цій порі року я звик засинати та прокидатися під стукіт стиглих каштанів, що падають на асфальт біля дому, де я живу. Цього року все дещо змінилося. Каштани, як і багато років до цього, почали падати у призначений природою час, але звук від їхнього падіння змінився невпізнанно. Замість тихого глухуватого стукоту, чути або дзвін, або скрип, або ще щось нове. Причина очевидна – там, де до цього була асфальтова доріжка, тепер суцільний стрій приватних легкових автомобілів. Вони у нашому дворі були і до того але власники не ставили їх під каштанами оберігаючи свої транспортні засоби від подряпин та вм’ятин.
Тепер машин у дворі стільки, що не пропхнутися. Тому їхнім власниками вже не до каштанів Поки що. Бо під деревами стоять майже виключно дешеві автівки пригнані за останній рік з Європи. А всім добре відомо, що чим дешевше автомашина, тим ретельніше її береже щасливий власник. Вже який рік у сусідньому дворі щоночі реве сигналізація, встановлена на старезних «жигулях», які не продасиш дорожче за металобрухт. Тому тривожно мені стало за каштани за вікном.
Чи встоять вони перед новими автовласниками, для яких подряпинка на їхній машині страшніша за ядерну війну? Скажете, що за кілька днів каштани всі попадають і власники авто заспокояться? Напевно ви забули, що за місяць з тих каштанів попадає листя, яке все літо приймало на себе послід сотень сірих ворон, які відпочивають на деревах після нальотів на міські смітники. І все це вороняче щастя падатиме вже не на листя, а на дахи та капоти! І це надовго - аж до травня! Бідолашні каштани!
