Коли ж і після цього ти продовжуєш цікавитись тобі крізь зуби пояснюють, що під час волейболу в шкільному спортзалі, концерту у районному будинку культури чи поетичного вечора у фойє драмтеатру зібрали стільки-то гривень. Виходить що добру справу зробили. Але коли порахувати у що обійшовся благодійний захід включаючи приїзд, розміщення та харчування гостей, оренду приміщень та обладнання і все інше, виходить що благодійникам простіше було просто скинутись по скільки-там гривень на ту саму благодійність і не витрачати купу грошей на свої виступи.
Одразу чую закиди на свою адресу – мовляв як я можу сумніватися у благодійних почуттях! А я і не сумніваюсь. Я просто знаю що все коштує грошей, що всі ці благодійні гастролі хтось оплачує. Щось не дає повірити що благодійники подорожують з виступами за власний кошт і все зароблене віддають на благодійність. Не тому що я маю сумнів у благодійних намірах – просто за такої схеми не вистачить жодних заощаджень.
Висновок простий – люди хочуть виступати перед публікою, але соромляться робити це як раніше, як до війни. Тому і називають свою діяльність благодійною. А так не буває – селяни вирощують під час війни просто врожай, підприємства виробляють просто продукцію і надають просто послуги. І отримують за це чесно зароблені гроші з яких вільні або робити благодійні внески або не робити…
То з чого ми почали? З бучного весілля борців з корупцією, на якому співали і танцювали відомі всім артисти-благодійники. Я особисто жодної миті не сумніваюся що це весілля було благодійним. Просто скромні організатори про це не повідомили. Ось і вийшов скандал…
