Пригадуєте, як до війни частина наших співвітчизників реготала над притягнутими з московії жартами про «британських науковців». Ну не вистачало їм клепки, аби збагнути, що надпотужна машина ворожої пропаганди, в яку вкладаються шалені кошти, працювала, працює і буде працювати над викривленням мізків усіх, до кого ця машина дістане. Намагання замінити анекдотичних «чукчів» на таких самих анекдотичних «британських науковців» завершилося майже повним успіхом – уся наша російськомисляча спільнота цю наживку схавала і засвоїла, навіть не здогадавшись про це.
Аж раптом настала війна, і британці з міфічних персонажів інтернетівських жартів вмить перетворилися для нас на грізних і могутніх помічників, а для ворогів - на таких самих грізних і послідовних супротивників.
Вже який місяць по обидві сторони фронту уважно вичитують кожне повідомлення від британської розвідки, яка, як виявилось, знає все. І про наших ворогів, що неймовірно приємно та корисно, і про нас, що приємно далеко не всім, але корисно не менше.
Очевидно, що британські розвідники знають в тисячу разів більше того, про що повідомляють. Але досить і того, що не встигне танкіст із якого-небудь Саратова завести свою машину, як британська розвідка вже повідомляє, куди саме і коли саме він прямуватиме, з якою метою і за чиїм наказом. І ця інформація, коли у танкіста є телефон з інтернетом, може дійти до нього раніше, аніж такий самий наказ командира. Погодьтеся, що це неабияк нервує – вижити в танку, шлях якого посекундно відомий усьому світу, практично неможливо.
Я ворожих телепрограм не дивлюсь, сайтів їхніх не читаю – інформація звідти, на жаль, миттєво доходить до мене через ніби українські ЗМІ. Так ось, я щось не чую останнім часом жартів щодо британських науковців. Тому що стало не до жартів. І не лише нашим ворогам – британці чудово знають про всю гадість і нечисть всередині української влади. І ця нечисть теж про це знає. Тому не варто, я гадаю, обурюватися певними діями британців чи інших наших іноземних партнерів, коли вони щось для нас не роблять або роблять не дуже швидко. Це далеко не завжди справа рук російських чи проросійських агентів.
Можливо, вони там знають щось таке, чого ми не знаємо. Можливо, радять нашим керівникам як не робити дурниць. А глибина розуму наших керівників відома всім і без британців. Хоч науковців, хоч розвідників.
Микола НЕСЕНЮК.
