На жаль, чи не всі вони поділяються на дві частини. Перша нещадно критикує усіх та усе, але ні за яких умов не здатна згадати у негативному контексті прізвище Єрмака, Татарова та ще групи глибоко токсичних персонажів із оточення президента Зеленського. Друга частина вже який місяць завчено торочить про «зраду», «крадівництво» і таке інше, постійно до речі і не до речі згадуючи великого і могутнього Порошенка.
Що цікаво, багато із цих «оглядачів» і з першого, і з другого табору є дуже талановитими та ерудованими, їхні висновки часом бувають дуже глибокими, а часом і дотепними. Аж поки справа не доходить до тих імен, які не можна називати або треба називати з приводу і без приводу.
Я вже давно навчився за кілька хвилин слухання чи за кілька абзаців читання відрізняти, хто з якого табору. І далі вже не дивитись – все одно ясно, який буде висновок.
Очевидно, що всі вони мають власну аудиторію, інколи досить значну. Ця аудиторія хоче чути саме те, про що їй у черговий раз гарантовано повідомлять. Приблизно як любителі індійського кіно звично чекають завершення довгого фільму, аби дізнатись, що розлучені брати таки упізнають один одного за родимкою на певному місці.
А так хочеться почитати та послухати щось розумне і головне – об’єктивне. Щоб не виходити «із залу», бо далі все ясно – нема чого втрачати час. Доводиться писати самому…
Микола НЕСЕНЮК.
