Про футбол згадали пізніше, коли загроза захоплення Києва стала не такою очевидною і коли ми почали розуміти, що слід потроху повертатися до нормального життя наскільки це можливо. Влітку було вирішено провести черговий футбольний чемпіонат незважаючи на війну. Провести без глядачів та зупиняючи матчі під час повітряної тривоги.
Стартувати у цьому чемпіонаті «Динамо» мало виїзною грою проти «Інгульця», що було би досить символічним. Але футбольне керівництво, призначивши цю гру, одразу ж її перенесло на середину листопада, ще раз показавши, що професіоналізм не проп’єш навіть під час війни.
Та ж сама війна зробила неможливим проведення матчу на полі «Інгульця», і після кількох узгоджень було вирішено зіграти у Києві на Лобановського. Там само, де не зіграли 25 лютого.
І знову, як у лютому, напередодні цієї гри Київ здригнувся від вибухів ворожих ракет. Але ці вибухи вже нікого не налякали. Бо ми вже не такі, якими були наприкінці лютого. Ми звикли жити під загрозою ракетних обстрілів і особливо через це не переймаємось. Загроза обстрілу тепер вже не привід для скасування футбольного матчу в Києві.
Я дуже чекав цієї гри. Вважав, що її проведення у Києві може стати початком зворотного відліку до дня нашої Перемоги, так само як її непроведення у лютому стало початком відліку днів агресії.
Результат цього матчу, звісно, важливий для обох команд. Але головним результатом, як на мене, став сам факт проведення цієї гри! Ми граємо у футбол під час війни, а значить, ми непереможні!
І, нарешті, останнє. Першим футбольним матчем у Києві у новому 2023 році має стати поєдинок між «Динамо» та… «Інгульцем», запланований на 4 березня. Він теж може стати історичним. Але вже зі знаком плюс на нашу спільну користь! Ледь не забув – “Динамо” виграло 2:1.
Микола НЕСЕНЮК.
