Микола Несенюк: До уваги режисерів!

Але є одна проблема – за сценарієм футбольного репортажу нам мають показати віп-ложу, де сидять найбільш поважні глядачі, і трибуни з шанувальниками команд-суперниць. І коли з віп-ложами проблем зазвичай немає, то з уболівальниками часом виходить не дуже привабливо. Особливо коли оператор знаходить посеред дикої порожнечі трибун групу із трьох-чотирьох-п’яти-шести осіб із символікою одного із клубів-суперників. Ці кілька осіб або підстрибують, або махають шаликами чи іншим предметами, або щось разом вигукують. Треба розуміти, що такий кадр у трансляції має додати показу футболу додаткового драйву чи як там його.

 

Не знаю, як хто, а я, дивлячись на такі кадри, завжди думаю про інше. Про те, що виходить, «професійний футбольний клуб прем’єр-ліги», який згідно до вимог регламенту має у складі основну, кілька юнацьких та жіночу команди разом із тренерами, масажистами, лікарями, дієтологами і всім іншим, забезпечує дотримання суворих вимог до стану футбольної арени, газону, освітлення разом із арбітрами, інспекторами, делегатами, офіцерами безпеки і так далі і тому подібне, робить це все недешеве видовище заради оцих кількох уболівальників? І воєнний стан тут ні до чого – коли приїжджає «Шахтар» чи «Динамо» кількість уболівальників в момент досягає щонайменше кількох тисяч осіб і на всіх не вистачає квоти дозволених військово-цивільною адміністрацією місць на трибунах. Але це все два-три рази на рік, а увесь інший час українські футбольні клуби наполегливо трудяться заради отих кількох людей, яких нам люб’язно показують під час трансляції.

 

То може краще не треба? Он у тій же Іспанії футбольні клуби штрафують коли на трибуні навпроти центральної є порожні місця і ці місця потрапляють у телевізійну трансляцію! Отакі у них проблеми. Як кажуть, у кого суп пустий, у кого перли дрібні! Кожному своє!