Робиться це задля того аби переконати світ допомогти нам подолати ворога, дати нам потрібну кількість зброї та боєприпасів. У відповідь наші “партнери” кажуть “добре”, тиснуть руки, обнімають і… не дають тої зброї скільки треба. Чому?
Згадав з цієї нагоди байку про лікаря, який, оглянувши пацієнта, сказав “добре!”. Додавши про себе “добре, що у мене такого нема”. Точно так само західні прем’єри та президенти, оглянувши зруйноване в Україні, кажуть “добре”, думаючи про те, що так само ворог може вдарити по якому-небудь Амстердаму, Брюсселю чи Копенгагену. І радіють, що цього немає. Що б’ють по нам, а не по ним, і вбивають нас, а не їх. Їм страшно накликати біду на свою голову і тому вони бояться. Бояться допомогти нам по-справжньому і цим розлютити ворога. І кожна нова демонстрація нами злочинів окупантів лише підсилює їхній страх. Бо їм там добре!
