Вже другий рік наші керівники на чолі з президентом чи не щодня демонструють нашим “західним партнерам” наслідки злочинів окупантів проти цивільного населення України. То повезуть зарубіжних гостей особисто оглянути руїни знищених ворогом житлових будинків та інших споруд, то покажуть світу жахливі наслідки вбивств та руйнувань. А показувати, на жаль, є що.
Робиться це задля того аби переконати світ допомогти нам подолати ворога, дати нам потрібну кількість зброї та боєприпасів. У відповідь наші “партнери” кажуть “добре”, тиснуть руки, обнімають і… не дають тої зброї скільки треба. Чому?
Згадав з цієї нагоди байку про лікаря, який, оглянувши пацієнта, сказав “добре!”. Додавши про себе “добре, що у мене такого нема”. Точно так само західні прем’єри та президенти, оглянувши зруйноване в Україні, кажуть “добре”, думаючи про те, що так само ворог може вдарити по якому-небудь Амстердаму, Брюсселю чи Копенгагену. І радіють, що цього немає. Що б’ють по нам, а не по ним, і вбивають нас, а не їх. Їм страшно накликати біду на свою голову і тому вони бояться. Бояться допомогти нам по-справжньому і цим розлютити ворога. І кожна нова демонстрація нами злочинів окупантів лише підсилює їхній страх. Бо їм там добре!
