Чи не щодня численні «активісти» та «борці з корупцією» звинувачують чинну владу в тому, що ця влада витрачає гроші на ремонт та будівництво доріг замість того, щоб витрачати ці гроші на зброю та боєприпаси для нашого війська. Вони, напевно, думають, що ця зброя та боєприпаси прилетять до місця призначення самі, мов ті пташки. Чому ні? Відомо, що більшість професійних «борців з корупцією», число яких у нас збільшується набагато швидше за число охочих піти на фронт, не мають хоч якої притомної освіти і в разі чого не зможуть відрізнити екскаватор від елеватора чи Австрію від Австралії. Але мова не про них, а про тих, хто їхню маячню читає та розповсюджує.
Таким нагадаю, що дороги завжди були кровоносними судинами економіки. Чим кращі в країні дороги – тим багатша ця країна! Те ж саме під час війни – саме від кількості і якості доріг залежить спроможність війська виконувати свої завдання і вчасно отримувати для цього все необхідне. Це, здається, має розуміти навіть Шабунін. Але ніт! Згадані борці та борчині, здається, навмисно перемішують будівництво та ремонт доріг, без яких нам всім кранти, із укладанням тротуарної плитки у середмістях, що практично завжди є чистою корупцією. Звісно, що на будівництві доріг теж без корупції не буває, але ж це зовсім інші речі! Ставити в один ряд розкрадання бюджету на вкладанні тротуарів, і зловживання під час ремонту стратегічних автодоріг може або відвертий ворог, або повний бовдур, що під час війни означає те ж саме.
Погодьтеся, що наші «активісти» далеко не бовдури. То навіщо вони тоді змішують грішне з праведним? Невже для того, щоб зайвий раз звинуватити політичного опонента можна йти на відверті підлог та маніпуляцію?
Сталося так, що в юності мені довелося два роки попрацювати на будівництві дороги під час служби у війську. І не просто дороги, а нинішньої траси «Київ – Чоп» на тому її відрізку, що проходить через Карпати. ЇЇ будівництво влада СССР розпочала одразу після того, як 1968 року на шляху до Чехословаччини війська «визволителів» застрягли у Карпатах, втративши купу техніки та озброєння, і ледь не зірвали той «визвольний похід». Лише тоді до комуністів дійшло, що без доріг на війні ніяк, після чого вони і дали мені та ще кільком тисячам солдатів повправлятися у дорожніх роботах.
На жаль, цього досі не розуміє частина наших дуже активних співвітчизників, які не просто не бачать різниці між крадіжкою та пограбуванням, а гордяться цим! А може, таки варто напружитись і збагнути, в чому різниця між дорогою і тротуаром?
