Коли і як відбуватиметься наступний футбольний чемпіонат України і чи відбуватиметься він взагалі - нині не знає ніхто. Тому що це питання вирішується нині не у кабінетах футбольних і нефутбольних чиновників, а на полі бою. Переможемо ворога – буде у нас чемпіонат України! Коли це станеться, як ми вже зрозуміли, нікому не відомо. Але вже тепер можна точно сказати, що новий футбольний чемпіонат пройде без іноземців, які ще досить довго боятимуться перетнути наш кордон, навіть коли війна закінчиться. І не лише іноземців не буде у цьому турнірі – всі українці, на яких буде хоч який попит за кордоном, теж гратимуть в інших чемпіонатах.
Років тридцять тому я написав би, що тимчасова відсутність у нашому футболі іноземних гравців дасть шанс талановитим українцям заявити про себе і вийти на перші ролі спочатку вдома, а потім і на європейській арені. Тепер я такого не стверджуватиму – національної футбольної школи, яка б масово готувала футболістів високого класу, у нас немає.
І тому відсутність іноземців у нашому футболі триватиме недовго. Вже за кілька місяців по війні у наших командах почнуть з’являтися бразильці та африканці. Але не ті, що до війни, яким платили дурні мільйони невідомо за що. Повоєнні іноземці будуть готові грати навіть без контрактів – просто за харчі.
Я бачив таких минулої осені у маленькому хорватському містечку, де вони виступають за місцеву аматорську команду. І це у Хорватії, яка заполонила своїми талантами пів ФЙЙЯвКсвіту! А що буде у нас? Нам треба бути готовими до того, що повоєнний український футбол буде в основному аматорським.
Людей, які захочуть, а головне, зможуть платити шалені гроші за посередніх іноземців, у нашому футболі залишиться дуже мало. І навіть вони порозумнішають після того, як побачили справжній рівень своїх іноземних гравців, які нині грають в оренді по закордонах. Ось тоді все і почнеться!
Конкуренцію українцям, які вважають себе суперзірками і вимагають великих зарплат, складуть оті самі бідні африканці та бразильці, які просто хочуть грати у футбол, а не мити автомобілі чи торгувати у кіосках за ті самі гроші. І в мене є великі сумніви, що вихованці наших занепалих футбольних шкіл цю конкуренцію виграють.
Побачивши це, більш багаті власники клубів вже не вестимуться на байки агентів і не витрачатимуть мільйони на гравців, які не набагато кращі за отих безплатних.
Очевидно, що рівень нашого чемпіонату стане через це трохи нижчим. Таким, на який ми поки що заслуговуємо. Згодом становище виправиться – найкращих своїх гравців наші клуби будуть відпускати у більш багаті закордонні клуби за невеликі гроші, яких при цьому має вистачити для подальшого існування цих клубів.
І за якийсь час ми доведемо рівень нашого футболу до рівня хорватського чи шведського. Без багатомільйонних іноземців, але з цікавим чемпіонатом і і сильною національною командою. Залишилось небагато – перемогти у війні!
Микола НЕСЕНЮК
