Гра київського «Динамо» у відборі до Ліги чемпіонів проти австрійського «Штурма», що пройшла на тому ж стадіоні, що й поєдинок з турецьким «Фенербахче» два тижні тому, виглядала зовсім інакше. На трибунах було удвічі менше людей, і це не дивно – нині динамівським уболівальникам аж ніяк не до поїздок за кордон на матчі команди.
Українську частину глядачів складали місцеві українці, які не є аж такими шанувальниками футболу – для них похід на стадіон є скоріше виявом солідарності, а не проявом уболівальницьких симпатій. Тому дві сотні реальних фанатів гостей, що прибули з Австрії, створювали на футбольній арені більше галасу, аніж кілька тисяч українців. Якщо простіше – градус протистояння як на полі, так і на трибунах був на порядок нижчим, ніж під час гри із командою зі Стамбулу.
Віддавши купу сил і емоцій у попередньому двобої, динамівці грали так само обережно. Суперник виглядав не таким агресивним і не лише через дещо нижчий рівень майстерності. Австрійська команда не застосовувала широкий асортимент футбольних «хитрощів», як це робила перед тим команда турецька. Не було провокацій, симуляцій, грубощів і тому подібного. Було більше власне футболу, у якому українська команда виглядала більш переконливо.
Чому «Динамо» забило лише одного разу і більше не влучало у «рамку» воріт суперника? Як на мене, над командою тяжіла відповідальність за результат – у матчах «навиліт», коли йдеться про гру за потраплянні до Ліги чемпіонів навряд чи варто ризикувати.
Інша справа, що коли намагаєшся максимально уникнути помилки, ця помилка все одно трапляється. Покарати «Динамо» за неї гості не змогли через відсутність високого класу і таке ж саме хвилювання. На жаль, а може і не на жаль, очікувати нині від динамівців Києва видовищної гри на євроарені не доводиться.
Поки що йде боротьба за результат. І вона у двобої проти «Штурма» ще далеко не закінчена…
Микола НЕСЕНЮК.
