Провідна неділя у Рівному. Нескінченний потік людей рухається ліворуч від Колоденки у напрямку кладовища. Поліція не пропускає автомобілів і люди йдуть останні півтора кілометри пішки. Із квітами, живими і пластиковими, із кошиками з пасочками, крашанками та цукерками. Все як завжди. Посеред цього натовпу бачу чотирьох смуглявих підлітків із величезними порожніми сумками в руках. На запитання поліцейських куди вони прямують, пацани зухвало відповідають – на работу!
Так, це вони, представники того самого племені, яке тепер чомусь не можна називати так, як їх у нас називали тисячу років. Саме звідти до нас дійшли такі терміни як «циганське золото», «циганський мед» і тому подібне.
Представники цього народу вперто не хочуть жити так, як усі довкіл, тому і привертають до себе увагу. Можете зауважити, що паски та все інше із могилок збирають не лише цигани. Це справді так, але всі інші роблять це тишком-нишком, розуміючи що так чинити соромно. І лише горде ромське плем’я робить це відкрито і з гордістю. І так вони себе поводять усюди і завжди. Їм це підказує голос їхньої крові із глибини тисячоліть.
Нині настав їхній час – приходь і бери на складах гуманітарки все найкраще і живи у своє задоволення! Що можна на це сказати? Я би сказав, що це дуже добре! Дуже добре, що це голос їхньої, а не нашої крові. Бо голос нашої крові чує цими днями увесь світ, і світу тепер перед нами соромно.
Чує цей голос і наш споконвічний ворог, який гадав, що нас вже нема. Що сотень років поневолення, численних поколінь, з яких буквально вибивали національну пам'ять і здавалося, досягли свого, виявилося не досить.
Ми всі, наші батьки та наші діти виросли на їхніх книжках та кінофільмах, їхніх піснях та телепередачах. Ми майже забули нашу мову, віру та культуру, ставши зовні такими самими як і вони. Але це лише зовні!
Всередині нас залишився той самий голос крові, який допомагає кращим із нас бити ворога, а всім іншим вірити у нашу перемогу.
Звісно, що поміж нас були , є і будуть брехуни, злодії, зрадники…
Але їх серед нас меншість – більшість несла у неділю паски на могилки, а не навпаки!
Микола НЕСЕНЮК.
