Микола Несенюк: Imagine

Більшість згаданих груп не мала назви, а коли їх придумували, то були ці назви банальні і не цікаві. За виключенням одної. Не пригадаю вже де саме це було, але якось по набитому підлітками та підліткинями спортзалу оголосили, що вони танцюватимуть під музику групи «Imagine». Думаю, що я тоді був серед тих підлітків чи не єдиний, хто знав, що означає ця назва. «Уявіть собі» була піснею Джона Леннона, яка тоді щойно прозвучала у ефірі всіх світових радіостанцій і викликала настільки широкий резонанс, що її навіть обговорювали у Палаті Лордів британського парламенту. Принаймні так тоді казали по радіо Бі-бі-сі, яке я малий регулярно слухав. Тож я почав придивлятись до настільки заміристих музикантів. Двох із з них я знав - вони вчились в інституті разом із старшим братом мого однокласника Толіка і давали йому переписувати платівки бітлів. За кілька років я сам купив у одного з них два диски роллінгів, які досі зберігаються у мене вдома. Цей юнак мав дуже серйозних батьків – чотирикімнатна квартира у «обкомівському» домі, куди я приносив йому гроші за диски, виглядала розкішно. Я не став тоді нагадувати йому про той його виступ із групою із претензійною назвою. Бо вже тоді по ньому було видно, що життя складається не зовсім відповідно до його imaginationу і юнацька романтика залишилась десь у минулому. Вдруге я побував у нього років так через п’ять-шість разом із веселою компанією, яка святкувала, здається, новий рік. Хазяїн згаданої квартири на той момент вже був п’яний і спав під столом. Тож ми тоді так і не побачились.

 

Зустрічатись регулярно ми почали вже у дев’яності-двохтисячні. Колишній музикант-аматор чи не щодня приходив разом з тим самим колегою по студентській рок-групі до генделика біля дому, куди я на той час переїхав, аби випити «соточку» із пластикового стаканчика. Він був уже остаточним алкашем і не озивався до мене. Може забув, а може йому було соромно за те, яким він став. Востаннє я бачив його років з двадцять тому. Вірогідно, що його з тим колегою вже немає серед нас. А я і досі, коли чую ту пісню Джона Леннона, згадую його молодого, сповненого отого Imagine. Що саме він тоді собі уявляв, я, на жаль, у цьому житті вже ніколи не дізнаюся…