Перше пояснення слова «кандидат» я отримав у першому класі, читаючи геніальну, як на мене, дитячу повість Всеволода Нестайка про сільських п’ятикласників Яву та Павлушу та їхні пригоди.
"- Всі вони кандидати у якісь науки. Що таке "кандидат", ми добре знаємо. Явина мати була кандидатом у депутати районної ради. її біографія з фотографією висіла на стіні нашої школи. Та це було недовго. Пройшли вибори, і Явина мати стала депутатом. А ці третій рік приїздять, і все іще кандидати.
— Щось довго їх не вибирають, — казав Ява. — Мабуть, не дуже вдатні до наук. Як ми з тобою.
— Мабуть, — погоджувавсь я. От і на цей раз, певне, приїдуть київські кандидати».
Чому я згадав саме це коли дізнався про надання Україні статусу кандидату до вступу в Євросоюз? Не знаю… Мабуть не дуже вдатний до наук… Добре було би запитати про це Яву і Павлушу. Їм тепер вже десь під сімдесят…
Микола НЕСЕНЮК.
