Кожен чи майже кожен з вас знає подібний заклад неподалік вашого житла. Туди зранку заходять мовчазні жінки та чоловіки аби вийти за кілька хвилин із виразом полегшення на обличчі. Обличчя ці частіше за все яскраво підтверджують відсутність прагнення до здорового способу життя. Там усі один одного знають і на чужака, що розглядає вітрину, дивляться як на якесь непорозуміння. Згаданий «магазин» запам’ятався мені не цим – такого добра усюди вистачає. У пам’ять запала його грайлива назва – «Маячок». Все ж таки не зовсім безнадійні люди цей заклад колись відкрили коли дали йому таку ювелірно влучну назву.
Минали роки. Змінювались уряди і президенти, навколо відкривалися і закривалися нові магазини, кафе, ресторани та інші потрібні людям заклади. А «Маячок» залишився на місці, зустрічаючи спозаранку своїх постійних відвідувачів згаданим вище комплектом із двох пластикових посудин. І що з того, що спиртне нині відповідно до владного розпорядження ніби продають з одинадцятої години? У тих, хто туди ходить і хто наливає, своє життя, свої закони, своя конституція. Така собі держава в державі, що об’єднує сильніше за національні традиції чи політичні гасла. Її не торкнулася рішуча боротьба влади з незаконними МАФами. І правильно – те, що продавалось у тисячах знесених кіосків, можна вільно і за ті ж самі гроші купити деінде. А хто замінить «Маячок», який миттєво перетворює злих і роздратованих на добрих та лагідних? Нехай собі стоїть!
