У теплі місяці цього літа звуки сирени повітряної тривоги почали поступово сприйматися як звичайне доповнення до інших звуків, що нас оточують - гудінню двигунів авто, співу птахів, гавкоту псів, ну і музики, як без неї?
Не раз доводилось бачити як під час тривоги на дитячих майданчиках малюки спокійно каталися під музику на машинках з електромоторчиками. Те ж і в ресторанах, де під час тривоги не вимикали музичний супровід, залишаючи евакуацію на розсуд клієнтів.
Коли ж сирен було не чути музика грала повсюди. Я теж почав було вмикати свого програвача.
Звісно, що йдеться про Київ та міста на захід від нього, де повідомлення про щоденні обстріли південних міст стали звичними і не викликали особливо додаткових емоцій.
Щось підказує, що з вчорашнього ранку музики там стане менше. І правильно - танцювати будемо потім. Після перемоги. Повної і остаточної!
