До Наливайка приїжджало тоді записуватись чимало різних музикантів. Одні потім стали відомими, інших давно забули. Вересневим вечором 1990 року я застав у Володі двох поетів – львівського барда Андрія Панчишина та рівненського письменника Олександра Ірванця. Поки я монтував «голоси», обрізаючи та склеюючи аудіозаписи, обидва добряче хильнули на кухні і повернулися до мікрофонів із новим натхненням. Я попросив їх трохи почекати поки я знайду якусь пісню для «перебивки». «Так ми ту пісню тобі зараз напишемо» – відповів хтось із поетів.
Андрій взяв гітару і почав підбирати акорди. Олександр мугикав якісь слова. В процесі творення вони сміялись один з одного, на ходу змінюючи слова та переставляючи рядки. Не минуло й півгодини як пісня була готова. Панчишин наспівав її у мікрофон під гітару. Вранці цю пісню почули у Рівному всі. Не берусь оцінювати її з точки зору мистецтва, але шороху вона тоді наробила добряче. Нагадаю, що то був ще 1990 рік. Вся влада належала КПСС, народ виконував та перевиконував плани п’ятирічки. Нам же у Рівному залишалося пишатися тим, що тодішній секретар ЦК КПУ з ідеології Леонід Кравчук був нашим земляком – він народився у приміському селі Великий Житин. Про це й була ота сама пісня:
Солодкий запах молока
Тече за фермою ріка
Ведуть корову до бика
Від півня курка утіка
Сказав мені колгоспний дід:
Тут народився Леонід
Якби ж то знав сусід Макар
Що з сина вийде секретар!
Він пас на вигоні телят
Тепер – народний депутат!
Він файно п’є і моцно їсть
Один недолік – комуніст…
Ведуть корову від бика
Від півня курка утіка
Прокислий запах молока
На батьківщині Кравчука…
Буду дуже вдячний, коли хтось знайде аудіозапис цієї пісні. Хочеться повернутися у минуле, відчути той неповторний дух свободи, який непомітно пробуджувався тоді у багатьох із нас. Коли нові пісні писалися і співалися без надії на те, щоб ними багато заробити, та без страху, що за ці пісні нам щось буде…
