Всі ми так чи інакше задумуємось над тим, звідки у наших «російських братів» стільки ненависті до України, стільки щирого бажання нас знищити? Почнемо з того, що проти нас справді воюють наші брати без жодних лапок. Серед тих, хто вбиває українців, чи не кожен третій або народився в Україні, аби з України родом його батьки чи діди з бабусями. Майже всі інші російські вбивці так само є братами, але не українців, а інших народів імперії.
Всі вони у різний час зробили вибір на користь імперії, вирішивши що у московії легше зробити кар’єру і заробити грошей. А коли для цього слід зректись Батьківщини, то це не проблема! Цей процес тривав століттями і врешті дав нам оцих тупих агресорів отих «расіян» без роду і племені. Саме вони ненавидять нас сильніше за всіх. Ненавидять за те, що ми не забули хто ми такі і хочемо жити так, як самі вирішимо. Так добровільні раби ненавидять вільних! Чому це сталося лише тепер? Адже вони ненавиділи нас завжди!
Як на мене, це сталося тому, що незалежність, отримана нами 1991 року, не була сприйнята всерйоз ані росіянами, ані чи не половиною українців. Всі продовжували жити як жили, вільно перетинаючи «прозорий» кордон, дивлячись московські фільми, серіали та новини, слухаючи російську музику. Власне, багато хто у нас і досі не відривається від московських новин, потім їх жваво обговорюючи і буквально живучи з ними! І це під час жорстокої війни, яка поставила під загрозу саме наше існування!
Та повернемось у дев’яності. Упевнений, що якби росіяни знали, що наша незалежність це не «понарошку», а всерйоз, то війна почалась би вже тоді. Так як почалась вона у Грузії, Азербайджані, Вірменії та Молдові, які або частково, або повністю були ще тоді окуповані росіянами. Нас із білорусами тоді не чіпали. Були впевнені, що нікуди ці «хахли» та «бульбаши» не подінуться. Із «бульбашамі» це вийшло, з «хахламі» - ні!
За це вони нас і ненавидять. За те що ми вирішили стати вільними справді, а не «понарошку». І почали нас вбивати всерйоз. Тому тепер ми маємо здобути свою справжню незалежність не «понарошку», а в смертельному бою з поневолювачами. Вбиваючи при цьому «братів». Як справжніх, так і «понарошку».
