Як би зіграла проти австрійського «Штурму» команда «Динамо» часів Валерія Лобановського? Очевидно, що від оборони, розраховуючи на контратаки. А після того, як у цих контратаках був би забитий м’яч або більше, динамівці надалі просто би «контролювали гру», граючи «на класі» і подумки знаходячись вже у наступному матчі. Приблизно так само спробувало вчора зіграти "Динамо" під керівництвом Мірчі Луческу.
Але грати проти «Штурму» як колись «на класі» нинішні динамівці не змогли через відсутність вищезгаданого класу. Ну немає нині в команді Блохіна та Онищенка, як у 1975-му, Заварова та Бєланова, як у 1986-му, Шевченка та Реброва, як у 1997-му. Згадані футболісти практично із кожної передачі вперед могли створити небезпеку для воріт суперника. Теперішні можуть швидше створити небезпеку для воріт власних.
Єдине, що поєднує сучасне «Динамо» із командами часів Лобановського – бажання грати до кінця, віддаючи на полі всі сили. Саме такими ми побачили динамівців після того, як вони таки пропустили м’яча, намагаючись «контролювати гру». Після цього замість «контролю» прийшли емоції.
Виявилось, що «Динамо» може просто грати у футбол, грати так, як вміє на сьогоднішній день. Звісно, дивитись таку гру спокійно було неможливо. Так само як у попередній виїзній грі у Стамбулі, динамівці тримали всіх у напрузі до останніх секунд і таки обіграли господарів поля, вийшовши до наступного етапу змагань. І за це їм варто подякувати – за справжній футбол із непередбачуваним результатом, який хоч і забирає більше нервів, але приносить набагато більше задоволення аніж «контроль гри на класі».
Що буде у двобої «Динамо» із португальською «Бенфікою»? Прогнози – штука невдячна. Але одне можна стверджувати напевно – скучно не буде!
Микола НЕСЕНЮК.
