У скрутні часи на допомогу приходить хороша книга. Точніше найбільш вдалі епізоди із тої чи іншої книжки, які залишилися в пам’яті на роки. Сьогодні чомусь згадалося оце місце із безсмертної книги Ярослава Гашека.
Кожного відправляли до його частини.
Швейк, прощаючись з Водічкою, сказав:
— Тільки-но війна скінчиться, приходь мене провідати. Мене можеш знайти щовечора від шостої години на Боїшті в пивниці "Під чашею".
— Звісно, прийду, — відповів Водічка. — А катавасія там якась буде?
— Там кожного дня щось трапляється, — запевнив Швейк. — А якби там і було тихо, то ми вже щось улаштуємо.
Друзі розійшлися, і коли вже були досить далеко один від одного, старий сапер Водічка гукнув услід Швейкові:
— Так ти ж гляди, коли я прийду, не забудь улаштувати там якусь вечірку з танцями.
А Швейк на це відгукнувся:
— Конче приходь, як уже та війна скінчиться.
Розійшлися ще далі, і знову за якусь хвилину з-за рогу другого барака почувся голос Водічки:
— Швейку, гей, Швейку, а яке пиво в тій пивниці?
І, як відгомін, покотилася Швейкова відповідь:
— Великопоповицьке!
— Отже, по війні о шостій годині вечора! — горлав знизу Водічка.
— Приходь краще о пів на сьому, бо я можу десь забаритися! — відповів Швейк.
Потім уже зовсім здаля ще раз озвався Водічка:
— А о шостій годині не зможеш?
— Ну, гаразд, прийду о шостій! — почув Водічка останні слова друга, який відходив усе далі.
Прочитали? То давайте і ми домовимось зустрітися о шостій після війни.
З усіма. І з тими, хто зможе прийти, і з тими,хто вже не зможе…
І не запізнюйтесь!
Микола НЕСЕНЮК.
