Десять років тому восени 2012-го чи не щодня з'являлася ще одна новина щодо планів спільного російсько-українського футбольного чемпіонату. Оскільки я знав, що це неможливо, адже порушує статут ФІФА, то спочатку не звертав на це уваги. Думав, що затихне саме.
Не затихло. Упродовж наступного року то тут то там хтось із українських "експертів" заявляв, що це "очєнь інтєрєсна". А чимала частина журналістів обговорювала російську ініціативу із радісним поросячим вереском.
Тоді я збагнув, що це не просто так. Футбольною ніби пропозицією російська сторона перевіряла реакцію нашої футбольної спільноти на пропоноване "об'єднання". Бо коли футбольні уболівальники не проти, то й інші теж.
Я тоді кілька разів писав про те, що спільний футбольний чемпіонат можливий лише в одному випадку - приєднання України до держави-ініціатора. Але мене і ще кількох, хто все розумів, тоді не чули. А у 2014-му вже було пізно.
Тепер ніхто про той міфічний чемпіонат не згадує. Гадаєте, що порозумнішали?
Ще навесні я пояснював, а потім повторював, що проведення чемпіонату України з футболу за кордоном юридично неможливе, бо протирічить статуту ФІФА. І що? Досі то тут то там згадують про можливість проводити матчі нашого чемпіонату у Польщі чи деінде.
Ну що це за звичка обговорювати неможливе? Де межа невігластву? Продовжувати не буду. Лише нагадаю, що футбольний чемпіонат України може проводитись лише в Україні або не проводитись взагалі.
Вірю, що все буде добре і повернення футболу на наші стадіони буде повним і остаточним.
Бо на війні ми захищаємо від "об'єднувачів" разом із усім іншим і наш футбол.
Микола НЕСЕНЮК.
