
Попри суцільну українізацію, яка вже другий рік переможно крокує містами і селами, то тут, то там натикаєшся на поодинокі надписи ворожою мовою, які чи то не змогли, чи то не захотіли прибрати, і які нагадують нам по темних кутках наше нещодавнє минуле. Довго не міг згадати що ці надписи мені нагадують, аж поки не згадав далекі вже студентські роки.
До інституту, де я навчався, можна було підійти з шести чи семи сторін, пройшовши або вулицями, або провулками, або стежинами поміж старих садиб часів «буржуазної Польщі», що зберігались ще тоді серед суцільних новобудов. Куток однієї з цих садиб прикрашала саморобна душова у вигляді дерев’яної будки із залізною бочкою нагорі. Коли придивитись, то на задньому боці тої бочки можна було причитати вичавлене по колу слово «wehrmacht». Вірогідно, що ця бочка залишилась з часів німецької окупації міста під час другої світової війни. Хазяйновиті господарі вирішили її не викидати, а використовувати за призначенням.
Минули роки – тої садиби вже давно немає. Щодо бочки, то може вона і зараз стає комусь у пригоді, нагадуючи тим старим надписом про давню сторінку історії. Приблизно так само майбутні студенти будуть згадувати за декілька десятків років про московську окупацію, побачивши десь у кущах напис ворожою мовою. А потім про це все забудуть, бажано назавжди!