Історики, політологи та інші розумні люди з усього світу, які знають купу складних термінів та наводять кілометри цитат, вже написали і ще напишуть сотню тонн дисертацій з приводу того, що стало причиною краху радянської імперії, яка у другій половині двадцятого століття тримала у страху увесь світ, контролюючи пів-Європи і встановивши «залізну завісу» між «країнами соціалізму» та рештою світу. Не претендуючи на жоден пріоритет, назву вирішальну, як на мене, подію, яка стала цьому причиною.
Це сталося 2 травня 1989 року. Цього дня Угорщина відкрила кордон із Австрією. Як наслідок, мешканцям країн Східної Європи стало можна переїхати із «країн соціалізму» до вільного світу просто показавши паспорт. Цим скористалися німці із окупованої Радянським Союзом «німецької демократичної республіки». Усі, хто мав родичів чи знайомих у вільній частині Німеччини, посідали у свої «трабанти» та «вартбурги» і поїхали до ФРН!
В СРСР тоді саме готувалися до першого «з’їзду народних депутатів», делегати якого були обрані на перших за сімдесят років частково вільних виборах. Тому Горбачов і компанія не помітили подій на угорсько-австрійському кордоні або зробили вигляд, що не помітили. А коли кількість втікачів із Східної Німеччини сягнула кількох сотень тисяч, щось робити було вже пізно – за рік-другий на захід переїхали би майже усі східні німці і комуністам вже не було би ким там керувати.
Тому знамените «падіння Берлінської стіни» було лише гарною картинкою, яскравою ілюстрацією того, що вже відбулося – «залізна завіса» рухнула! А про угорських прикордонників, які підняли шлагбауми на австрійському кордоні 2 травня 1989-го, всі якось забули…
Щось подібне сталося у нас наприкінці лютого після нападу російських військ. Польща в односторонньому порядку відкрила свій кордон для українців не вимагаючи жодних документів. Поляки пропускали всіх, не вимагаючи закордонних біометричних паспортів, аби врятувати українських жінок і дітей від ймовірної загибелі від російських окупантів. Саме у ці дні в Європі впала ще одна «Берлінська стіна» - Україна «де факто» приєдналася до Євросоюзу, країнам якого не залишалось нічого іншого як приймати усіх українців не перевіряючи паспортів.
Тепер наших у Західній Європі не менше, а, скоріше, більше, аніж румун чи болгар, які вже давно в Євросоюзі. Назад дороги немає – урядам країн Євросоюзу залишається лише оформити те, що вже сталося. Як вони це робитимуть і скільки це займе часу - вже не має жодного значення.
Це буде лише формальністю, яка зафіксує реальний стан справ, подібно до офіційної реєстрації шлюбу між парою, яка вже давно живе разом, веде спільне господарство і навіть має спільних дітей. Те ж саме у нас тепер із Євросоюзом. Давайте подякуємо за це полякам!
Микола НЕСЕНЮК.
