Щовечора в центрі кожного польського міста можна побачити і почути одне й те саме. Групи юнаків голосно розмовляють ворожою мовою поміж собою та поміж жінками, що з ними, рясно всипаючи оцю саму мову московськими ж матюками. Причому роблять це голосно, можна сказати навіть із викликом. Всі вони українці, яким різними способами вдалося виїхати до Польщі.
Слідів недоїдання чи тяжкої праці на їхніх вгодованих мармизах аж ніяк не спостерігається. Слідів розуму чи совісті також. Вони мають на що погуляти, на що випити та покурити. Серед них є і підлітки і цілком дорослі молодики. Швидше за все це діти небідних українців, яких батьки вивезли подалі від війни.
Поляки, звісно, це все чують і розуміють. І цілком можуть сприймати оцей московський мат від молодих українців як вдячність за все, що Польща зробила для України. Зрозуміло, що у Польщі є й інші українці та українки. Ті, що працюють на малопрестижній і низькооплачуваній роботі. Ті, що живуть на допомогу від Польщі і вдячні за це. Але їх не чути у центрі польських міст. Там панують московські матюки від молодих українців.
Тож не варто дивуватися поступовому зменшенню симпатії до нас з боку поляків, що вже засвідчили соціологічні опитування. Причина відома – її чути у Польщі щодня!
