У шістдесяті роки минулого століття в Західній Європі та Північній Америці з’явилася нова високооплачувана професія. Причиною її появи була наявність Радянського Союзу, який окупував Східну Європу і погрожував світу ядерною зброєю. У відповідь потенційні жертви радянської агресії не лише зміцнювали свою обороноздатність, виготовляли нові види зброї, танків, літаків, підводних човнів, авіаносців… Вони ще й прагнули хоч якось зрозуміти ту країну, що готова у будь-який момент напасти на цивілізований світ. Як наслідок чи не кожен західний університет, а там їх сотні і сотні, вважав за потрібне мати у своєму складі спеціальну кафедру науковців, які би вивчали СРСР і прогнозували дії його керівництва. Цих фахівців називали або «совєтологами» (від слова «совєтскій»), або «кремленологами» (від слова «кремль»).
Написані ними за три десятиліття дисертації та інші дослідження, які проводилися на основі глибоких досліджень усього що лише можливо, лежать нині на дальніх полицях університетських бібліотек, а найбільш успішні з них, які стали книгами і дуже непогано продавалися, теж нині міцно і назавжди забуті.
Причина очевидна – високоерудовані фахівці-совєтологи виявилися нездатні передбачити крах комунізму та розвал радянської імперії. Ще за рік до подій 1989-91 років всі вони були переконані, що СРСР та його імперія коли не вічні, то існуватимуть ще не одне десятиліття.
Я дуже добре тих совєтологів розумію – чим погано писати статті, виступати на семінарах, читати лекції, їздити по світу на наради та симпозіуми за дуже навіть непогані гроші? Нехай би так було чим довше, а бажано – завжди. Те ж саме стосувалося тих радянських громадян, які змогли втекти на Захід і досить небідно існували, займаючись боротьбою із «радянським режимом» у цілком комфортних Парижі, Мюнхені, Лондоні, Вашингтоні. Кінець СРСР означав для них усіх втрату дуже почесної і зовсім не трудомісткої роботи. А також статусу «фахівців» та «експертів».
Несподіваний розвал СРСР очевидно довів, що усі ці «експерти» були шарлатанами, які насправді нічого не тямили у предметі, яким займалися. І тому вони одразу ж усі позамовкали і заховались, щоб ніхто не нагадував їм їхніх «прогнозів».
Але це тривало недовго. Подібно до наших «науковців», які до 1991-го небідно жили на кафедрах «наукового комунізму», а потім в одну мить всі стали фахівцями із національно-визвольної боротьби, західні «науковці» теж потроху перелаштувалися. І тепер українські і не лише українські засоби масової інформації переповнені коментарями цих людей, які називають себе «політологами» і дають наввипередки «точні» прогнози щодо подальшого перебігу нашої війни з московією.
Раджу вам їх просто не читати. Точності цих прогнозах приблизно стільки ж, скільки у гороскопах, де кожен за бажання знайде для себе пораду. Так і наші співвітчизники шукають підтвердження своїх надій та сподівань у статтях згаданих закордонних «політологів», після чого або переповнюються надіями, або впадають у розпач. Не треба цього робити!
Аби знати що буде - запитайте наших бійців на передовій і вони вами скажуть всю правду. І нічого що правда ця буде різна,а прогнози часом протилежні. Чим наші вояки гірші за тих «совєтологів»?
Микола НЕСЕНЮК.
