Попри обстріли, що повторюються у Києві практично кожної ночі, українська столиця невпинно повертається до нормального життя. Це якщо вважати довоєнне життя нормальним. Услід за макдональдсом повернулися мажори, які зі свистом ганяють на шикарних авто по дорогих ресторанах. Те ж саме відбувається й на іншому полюсі столичного життя. Із лісосмуги поряд із залізницею неподалік Святошина знову засмерділо довкіл циганським табором. Саме циганським: тим, хто вимагає називати циган «ромами», раджу побувати там і понюхати. Мешканці щільно обісраних довкіл циганських наметів щоранку вирушають «на роботу», нишпорячи по людних місцях, аби когось надурити, щось вкрасти або вициганити. Згадані місця як і у старі часи контролюються бандитами, які мають долю від циганських «заробітків».
Тут можна було порозмірковувати щодо самих циган, які вперто живуть у двадцять першому столітті як у шістнадцятому, спростовуючи цим наукові теорії щодо неминучості цивілізаційного розвитку людства. Але про це пізніше – поспішати нікуди. Цигани і через сто років житимуть так само, як і тепер. Мене інше цікавить – як розуміти повернення циганських шахраїв, злодюжок та попрошайок на старі місця «роботи» після того, як всі вони миттєво втекли у лютому 2022-го до словацького та угорського кордонів і не висовувались звідти довгими місяцями? Чи значить це, що циганський інтернаціонал про щось знає і тому вже не боїться таборувати у Києві та його околицях?
Відповіді на це запитання я не знаю. Але дуже хотів би щоби було саме так. Щоб повернення циган означало для Києва та інших українських міст остаточне повернення до мирного життя з усіма його проблемами. Життя із продажними чиновниками і суддями, з безкарними бандитами і розбещеною поліцією, з п’яничками та волоцюгами і так далі. Аби лише це життя було без к@ц@пів. А з циганами ми вже якось порозуміємось…
