Торік не минало й пів дня без того, аби десь не з’явилась новина про можливий наступ ворога з білоруської території. Здоров’я ці новини нікому не додавали – перспектива опинитися в зоні бойових дій не на жарт тривожила мешканців областей, що межують з населеною білорусами територією.
Ще тоді було очевидно, що ці щоденні білоруські загрози існували в основному в головах редакторів новин, яким конче було треба привернути увагу аудиторії. Заголовки про білоруський напад чудово “продавалися”. Ну а той факт, що вони забрали у тисяч і тисяч людей роки життя, а хтось взагалі віддав Богу душу після таких заголовків, нікого не обходив. Бо новини - це теж бізнес. І тому загроза наступу білорусів відступила лише тоді, коли заголовки про цю загрозу перестали нарешті “продаватись” через свою очевидну недостовірність.
Тепер місце білорусів зайняв у новинах Сергій Ребров – про те, очолить він нашу національну футбольну команду чи не очолить, теж тепрр повідомляють по кілька разів на день. А що? Ребров нині - “прадаваємая фамілія”, тож і ліплять її безбожно у заголовки. Хоча правди у новинах про тренера приблизно ж стільки, скільки було у новинах про білорусів.
Одне втішає – почувши новину про Реброва, ніхто не схопить інфаркт. А Сергій вже якось потерпить…
